Замріяно вдивлявся в далечінь
Замріяно вдивлявся в далечінь в чужих обіймах шукаючи розради. Життя таке - химерами сплетінь, все підкидало ребуси й шаради. А в пам"яті зринало знов і знов, той образ,що хотілося забути. Що він накоїв? Що він натворив? Її назад уже не повернути. Міфічне місто Ельдорадо він шукав, та золотом душі не збагатити. На що,й на кого проміняв він ту, яку хотілось обійняти і любити. 2014р серпень
Додав: luysik67 (14.11.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1114 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): Вона , він , память , мрія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.