Замріяно вдивлявся в далечінь
Замріяно вдивлявся в далечінь в чужих обіймах шукаючи розради. Життя таке - химерами сплетінь, все підкидало ребуси й шаради. А в пам"яті зринало знов і знов, той образ,що хотілося забути. Що він накоїв? Що він натворив? Її назад уже не повернути. Міфічне місто Ельдорадо він шукав, та золотом душі не збагатити. На що,й на кого проміняв він ту, яку хотілось обійняти і любити. 2014р серпень
Додав: luysik67 (14.11.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1149 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): вона , він , память , мрія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині