Незабудка
Ти захочеш почути мій голос, я так поруч і так далеко. Протяну долоньки до сонця, в"є гніздечко собі лелека. Заколихані вітром трави, понад ставом в"ється стежина. Ми з тобою пісню писали, та не стала вона лебедина. Легковажно так все розрушив, шаленіючи від спокуси. Незабудка,казав, моя ти, а тепер позабути мусиш. Синьооку,маленьку квітку, пестить сонце теплом своїм. Пара лебедів - смуток на серці, ятрить спомини ще твої. Біль у сконях уже не стука, відболіло,зійшло з снігами. В твоїх снах я іду до тебе, та розтану ранковим туманом. Білі лебеді - символ кохання, та назад вороття немає. Ти з екрану мене почуєш, я ту пісню сама заспіваю. 2014р.листопад
Додав: luysik67 (28.11.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1384 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА