В розділі матеріялів: 693 Показано матеріялів: 201-220
Сторінки: « 1 2 ... 9 10 11 12 13 ... 34 35 »
розплющили очі,
відчинили вікно,
рот розтулили,
і відслонили завісу,
Елизабет Беррет Браунінґ "Плач Дитячий"
"Однак, однак, чому ви дивитеся на мене
вашими очима, мої діти?" [Медея]
Чуєте, мої браття, як ридають діти,
Сюди печаль приходить із роками?
Ближче до матерів, аби голівки прихилити-
Та сльози котяться усе одно ріка`ми.
Коли усім ти- лиш ніхто,
Чужий, несвій, незнаний,
Й не згадують тебе ніяк,
Без злості й без пошани,
Най вас дзіся пухвалю,
Най- cи файку запалю,
Ви пудякуйти нулю,
Шу так щиро вас люблю.
Не на часі,
щоб усі розмовляли:
дехто розмовляє,
а дехто- ґаваріт,
нема часу вивчати мову,
треба боротися за країну:
нехай зaбуду я твою отруту,
усю зелену, грубу і нелюдську,
жорстокоплинну і колюче-вбивчу,
немає значення, що після того вивчу,
що я робитиму, які ще будуть плани,
Роберт Браунінґ "Чому Я -Ліберал?"
"Чом?" Бо все, що радісно зробити можу,
Все, ким я зараз є, все, ким надіюсь бути,--
Звідкіль рятунок звільнення можу здобути,
будеш дивитись на трави,
згадувать їх імена-
все проліта, промина.
тільки слова гірко-рідні,
що їх навчили дитям,
терпко-солодкі, погідні,
ні, ті не підудь на злам.
Адам Асник "Між нами нічого не було"
(переклад з польської)
Між нами не було нічого !
Ні- довіри, зізнань журливих,
Нас нічого не єднало,
Крім весняних мрій зрадливих;
восени намалюю весну,
руту-м'яту рясну,
й попелястий полин при дорозі,
а, все починалось добре:
була й любов, і повага,
а, потім усе змінилось:
відчудження і зневага.
Їй тепер подобається
Розмовляти із собою,
Як воді- з рікою,
Як повітрю - з вітром,
Як дереву- з листям,
Як нотам- у пісні.
Пек- тобі! Восина'!
Дуб- тобі! Грабина'!
І - соснина! І- береза!
Щоб не була ти твереза!
збабчився і постарів
сонях біля хати,
і голову опустив,
наче хоче спати.
нема в нього капелюха,
мокра - голова,
і думок насіння повне,
а в ньому - слова.
Альфред Лорд Теннісон "Весна".
птахів любов і птахів спів,
що тут і там літають,
птахів спів і птахів любов,
і локон злотий твій,
що вітер розвіває!
Маю Тебе я, Боже Ти мій,
скільки потрібно мені,
що аж течуть із моїх очей
океани й моря всі дні
забудь усе
і повернись
в колишнє і минуле,
згадай усіх і обніми,
осінь
осінь кінчики листочків закоричневіла,
якось тихо так, нечуйно,
і, майже невміло.
закінчився календар літа
ненароком-
Персі Биш Шелі "До Місяця"
Чи від yтоми ти блідий,
Що зрієш землю i на небо сходиш,
Oдин без друзів, мандрiвний,
кругосвіття в запечаллі,
краще б було промовчали
ті славетники нечутні
антинації борці,
дурнолобці-мудреці,
хаповиті в милозвуччі,