|
|
В розділі матеріялів: 932
Показано матеріялів: 901-920 |
Сторінки: « 1 2 ... 44 45 46 47 » |
|
да как-же можна допускатъ,
чтобы так злосно, подло врать?
и говорить о ценностях высоких?
и делать вид, что веришь в Бога?
куда ведёт вранья дорога?
и сколько нужно ещё жертв,
чтоб накормить "величие" кого-то?
которая по счёту рота
должна возвысить идиота,
смешавши плоть свою с землёй,
чтоб завтра смог мегал ордынский
обрести покой,
ступив кровавою ногой
на землю мира и надежды?
увы, героями историии
стают захватчики-невежды.
Иван Петришин , поэзия по-русски
Иван Петришин , поэзия по-русски
|
|
Молитва i любов
Молитва
молитва, щоб простив Господь,
молитва вдячності до Бога,
молитва за добро і проти зла,
молитва-прощення й прохання,
молитва-усмішка й зітгання,
і просто- прийняття себе,
молитва, що зцілить тебе.
архи-диякон Ivan
любов
проблема завжди у людей:
любов-ненависть, злість-любов,
і, хоч, ви кажете, що це не так,
все знов і знов,
але, зазвичай, не проста любов,
вона з приправами добра і зла,
то- завелика, то, чомсь, замала.
Іван Петришин, ПСШІ
|
|
молитва- звук укладений в слова,
енергія запалу віри та надії,
то- пережите, то - і мрії,
й подяка, і покірність, і повага,
то- і звитяга, і відвага,
то- слізна просьба простити
й дати жити, щоб у ненависті любити.
Іван Петришин
|
|
UBI IUSTITIA EST?
ET MITTET UNUS UNUM UNAM SARCINAM.
ET NON SCIET SECUNDUS, QUID IN SARCINAM INTRA EST.
ET APERIT SECUNDUS EAM,
ET NON PLACET EUM AD DEAS,
ET PERVENISINUNT CENTURIONIS,
ET DETENUNT SECUNDUM, IGNOTUM,
SIN VOTUM.
ET, UNUS, QUI MITTET SARCINAM ILLICITE,
NOXIUM NON EST.
ET, OFFICIUM TABELLABIORUM SONUM – MINIME.
SED UNUS, QUI APERIT SARCINAM, NOCENEM FIAT.
UBI IUSTITIA EST?!
De Ivan Petryshyn
|
|
ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ УРЯДОВОЇ ЖІНКИ
/з виступу державної жінки/
(переклад - з польської)
завойовниця – Росія з її урядом ворожим,
де володар нехороший,
дім - то Польща, цілий край:
у вас -пекло, у нас- рай!
а та жінка- краю сила,
яка трішки помилилась.
всі поляки - діти рідні,
радісні, багаті, бідні...
двері- то кордони краю,
закриття- ключі від раю.
хай читає, хто навчає,
всі студенти-ти і я,
притчею горджуся я,
хоча вона й не моя.
Іван Петришин,
|
|
INTERPRETACJA PRZYPOWIEŚCI KOBIETY RZĄDOWEJ
/w dialekcie ukraińsko-polsko-europejskim/
napastniczka - Rosja z rządem-
władca nie jest tam rozsądny;
dom - to Polska, cały kraj-
u was- piekło, u nas- raj!
a kobieta - polski rząd,
że zrobiła mały błąd.
dzieci - to polacy w sumie,
kto- w radości, kto- w zadumie,
drzwi- granica z Ukrainą,
zamykanie- rajskie klucze,
niech przeczyta, ten kto uczy,
ten, kto uczy się - zarówno:
z przypowieści jestem dumny.
Ivan Petryshyn
|
who buys the drugs?
a stupid man,
only because he wants and can.
|
|
НОВОДІЇ
хтось отримав собі щось
і відкрив те щось чомусь,
хтось когось арештував,
бо той хтось те щось дістав.
пошта пропускає все,
пропускає і омаркує,
потім, голосно таврує,
тих, у кого щось бракує.
потім, добу - нічичирк,
в когось - право, в когось- цирк.
скільки нуликів в числі?
чи ті нулики малі?
що на те адвокатура?
як на це література?
розмовляти теж не можна?
справа робиться так кожна?
як законом там провадять?
чи карають за всі вади?
ну, а як живе держава?
з Правом чи іще без Права?
але осінь вже сумує
і дерева знов малює
у червоне і у жовте-
скоро буде мокрий жовтень.
нині ж кожен- то мистець,
все малює та фарбує,
все співає і танцює,
бо надворі- вересково,
синьо-жовто-загадково.
чуєш, крапає роса?
може, то- з гілок сльоза?
жовте блякне перед жовтнем,
якось никне, тихо в'яне,
а на серці- свіжа рана.
Іван Петришин
|
|
я- на війні з Росією цілою,
з її державою в двобої.
я думав: їх народ порядний,
але брати ті- проти миру,
не поважають Прав Людини,
і проти України.
тенденція та тягнеться з віків:
забрати, вбити, кинути в неволю…
ми знов- в борні на Куликовськім Полі
за Вартості Найвищі,
щоб їх не дати знищить-
Життя та Незалежність,
Мову власну і Культурy,
я – на війні літературній.
Іван Петришин /переклад з польського діялєкту/
|
|
святих немає на землі,
а Україна доти буде,
доки останній українець
проб'є загарбникові груди.
Іван Петришин
|
ja- na wojnie
ja- na wojnie
z Rosją całą,
z jej rządem.
ja myślałem, ich naród- pożądny,
lecz te "braci" - przeciłko pokoju,
nie szanują Praw Człowieka,
ta tendencja ciągnie się z wieków:
zabrać, zabić, żucić w niewole-
mamy, znów, Kulikowskie Pole,
za Największe Wartości Świata:
Życie, Prawo na Niepodległość,
Język własny a Kulturę-
ja- na wojnie literaturnej.
Ivan Petryshyn*Iwan Petryszyn* Ioannus Petriscinus
|
|
ну, осінь
ну, осінь. ну, то й що?
та зміна- незупинна,
й нема чого у сум впадати,
так хочуть Всесвіт й фізики закони:
нема на них зупинку-перепони-
відхід-прихід, приліт - відліт у Вирій,
мир- у війні, війна - у мирі,
розставили тенета притягання
тверді сузір'я, мовчазні,
то чом боятися мені?
дістав енергію- віддам,
на електрони розіб'ю,
щоб помолитися в Раю.
Іван Петришин
|
|
натхнення
щоб натхнутись, треба тхнути.
дай, куплю одеколону,
надушусь, щоб прийшла Муза
і торкнулася картуза,
прилетів Пегас двокрилий,
заіржав до мене мило...
і, тоді- плистимуть вірші,
звуки- плетивом химерним,
теми стануть зразу ширші,
мудрість кине свої зерна,
всі кричатимуть навколо:
"слава! слава, наш пііте!
ти навчив мову любити,
ти навчив нас знати й вміти."
ой натхнусь одеколоном
із Парижу чи із Риму,
напущу такого диму,
що прилине Муза в гості,
що Пегас почне коритись,
стану гордо і сміливо,
наче давньо-руський витязь,
буду писарем відомим,
вдарю в струни, заспіваю
пісні-думи твого краю
мовами, які я знаю.
Іван Петришин
|
|
мій місяць, Світловид,
щодень, собі курсує,
разом з Планетою,
все колами та кругом,
не знаю, за що
став Землі він другом,
де людський рід
терпить наруги
заради божевілля
диких мислей.
о, як той перепутник ненависний!
послати легінів творити смерть
і руйнувати Україну вщерть...
і молодий вбиває молодого,
не знаючи, заради чого.
а Місяць крутиться вгорі,
наш свідаок всього, мовчзний.
іди, застав заговорити,
іди, спини молитвою,
зумій!
та, знаю, не слуга він мій.
Іван Петришин
|
|
у кожного, однак, є Свій, окремий Бог-
Ісус, чи Яхве, чи Аллах...
не часто вірують у двох,
чи селянин, а чи феллах.
і не завжи шукають відповідь
у Книзі Пресвятій,
а лиш беруть Її, коли запізно,
коли Господнє Слово грізне
уже не радить, а картає,
а, хтось неділі лиш чекає,
бо думає, що в той день пропадає
усякий гріх від святовод й кадила...
молитись треба, але вміло,
та вчасно, до гріха падіння,
а совість- то одне моління.
якщо нема її, пусті будуть поклони,
і хвилі падатимуть, як прокльони,
на сіру і глуху долівку,
а гріх, назад, нестимеш у домівку,
обманюючи, що його не маєш,
я знаю, ти це добре знаєш.
Іван Петришин
|
|
що спонука на гріх?
все золото та гроші,
які штовхач гріха дає
слабкій істоті,
що вигідно продалася підлоті,
щоб бути в каменях-та-злоті,
і йти, молитися, як всі,
доводячи, що усі грішні...
мовчить про це камінь наріжний,
великий, сірий і твердий:
"не ложосвідч і не убий!"
Іван Петришин
|
|
людина створена не для падінь у прірви,
і зрада, біль й байдужість- не природа,
а злість- то захист від несправедливих,
які цькують других, як є нагода.
від цього не міняється погода,
і кращим не стає життя народу.
думки і злість - не склеїний двоген,
а совість- не салат із помідорів,
любов- не соняшник,
що соняшить на дворі,
й не корабель у синьо-морі,
а скривджених немає бути!
спиніть насилля! нечесних зупиніть!
хай лине посміх сонця з-поміж віть
і пророста надія вcix століть!
бo справедливість сіять, треба вміть!
Ivan Petryshyn *Іван Петришин
|
|
[b]хтось мусить бути всім:
електриком й економістом,
політиком і памфлетистом...
і думає, що Заходу- вже крах,
бо, там, учитель не лагодить дах,
бо, там, на це є фахівці,
що знають, як робить це краще,
але не тільки це відомо їм,
вони писатимуть, як побудують дім,
проте, не мусять це усім
доводити на цифрах все наочно,
бо не усе в житті буває точним,
у вас- війна за мови, за людей,
за землі та культури,
і, певне, то - не час літератури,
а хтось мене переконати хоче,
що там, десь, крах,
у вас- прогрес духовний,
чи одномовний, чи багатомовний…
і, все одно, так хочеться спокою,
без того політичного багатобою,
та права на права Людини,
для всього світу й України.[/b]
Іван Петришин
|
|
політика для мене- то чуже,
а економіка - тим паче,
якщо на Україні хтось і плаче,
що бізнесу немає українського,
але багато бізнесу чужинського,
то запитайте у міністрів-
не у мене,
вони повинні цим займатися весь час,
їм має бути ясно, що- червоне,
що- зелене,
і закінчили вони теж не перший клас.
якщо ви хочете української справи,
то і питайте в рідної держави,
про гроші-кошти і підтримку,
вже зараз, не узимку.
якщо немає як відкрити справу українську,
ідіть і заробляйте у чужинську,
як назбираєте грошей достатньо,
відкрийте й український торг додатньо,
й підтримуйте ідеї та політику,
диктуйте і міністру, й митнику.
Іван Петришин, ПСШІ
|
|
ПОТРІБНА МОБІЛІЗОВАНІСТь КОЖНОГО
проблема завжди - у ментальності, яка в українців задобра, закрихка, затендітна. коли мене зрадили близькі люди ( бо "так усі роблять" і "що туту такого?") , то країна не стала бездуховною, правда, й ворогів та брехунів не вдалося покарати, але їм було дароване прощення церков, Бога, то, певною мірою, і моє.
|
|
|
