|
|
В розділі матеріялів: 915
Показано матеріялів: 861-880 |
Сторінки: « 1 2 ... 42 43 44 45 46 » |
|
што ти рядив увчора?
ходив до Бора.
што ти рядив ув Борі?
ходив до Гаю.
што ти рядив ув Гаю?
стрічав Наю.
рекла Ная,
што Доля- злая.
а за што Долга- злая?
не впускає ув Вирій!
а для чого т'бі Вирій?
што би жити у Мирі.
што ж-бо рекла єси Жердельць?
Жердельць рекла, треба жертви.
якуй-же жертву то ж треба?
диму сизого до Неба.
на што Небу диму?
штоб вигнати Зиму.
на што Зиму ганяти?
што би Ниву знов жати.
на што Hиву ту жати?
што би було што їсти.
на што їсти і пити?
штоби Зорі хвалити!
на што Згари хвалити?
што би в Радостці жити.
на што тобі та Радха?
штоб відкрити всі Врата.
што за Врата такії?
Весни, Ліeта, Завії...
а што ште попри Літа?
іштхе Єсеньї-Зими.
а для тшого ті вечі?
для Трави для Овечі.
а на што та Овечка?
штоб бхоло більше млечка.
а для тшого мелекхо?
штоб- у мандри далеко,
там, где мешка Лелека.
Іван Петришин, ПАШІ
|
|
https://www.academia.edu/10042185/POLISH-UKRAINIAN_RELATIONS._PAST_AND_FUTURE._RELAZIONI_POLACCO-UCRAINE._PASSATO_E_FUTURO
|
|
Різдво
Різдво, як "Щедрик"-
у надії, в гармонії сумної віри,
немає кращої в нас міри,
ніж коляда, прослава спільна,
коли душа поетів вільна
і кутя - страва обопільна,
коли зима страхає снігом,
морозом й віхолами з свистом,
складаються слова в намисто
молитов, що сягaють зір,
в надії кращого будення,
що злине знову Воскресіння,
і небо буде знову синім,
і мир защедрить в Україні:
ми просимо усіх згодитись ,
куті поїсти, і - молитись,
ви мусите свого добитись,
ви мусите з'єднати сили,
щоб було люб'язно і мило,
щоб усе квітло, пахло, жило,
бо у Різдві- мед щастя й долі,
вам треба миру, світла, волі.
Іван Петришин
|
|
пройшло Різдво, католицьке, над-строге,
і Рік Старий спинився пред порогом-
а далі- зась! Новий вдягає шати,
сліпучо-білі, а Зима не хоче дати
погідних днів: то- вітер, то - дощі,
хтось сьорба борщ, а хтось смакує щі,
хтось слуха музику вночі,
хтось мучиться в безсонні трудно-спиннім,
хтось тішиться, що небо синє,
а хтось кохається у мові,
чи в колядах,
у - когось, раптом, кругла дата,
у когось- із трибуни- річ завзята...
ну, словом- свята, свята, свята-
збирання складників
в крамницях і льохах,
аби тих страв було дванадцять
на усю челядь й на гостей...
а, за вікном, Вітро-Борей
вітає посвистом людей.
Іван Петришин, ПСШІ
|
|
Інтернет- не життя,
не твій друг чи сусід,
то- омана зрадлива,
вона - нереальна,
і не завжди там мовить
людина моральна,
і не завжди є відповідь
в ньому нагальна,
бо життя вимагає
все більші картини,
і слова, і чуття-
усе більше людини.
і нeмає часу грати
інтернет-ігри...
ось- солдати.
вони не добігли.
Іван Петришин
|
|
слова і гроші- наші вороги,
до них ми маємо найбільш жаги,
якщо у всіх їх відібрати,
то ворог зразу стане братом:
не буде ні грошей ні слів,
а будуть почуття любові,
бежрошові й безмовні.
та, зараз, ворогують лиш за лжу
і за великі гроші,
ті, хто багатий, ті - хороші,
дурний той кожен, що мовчить.
а добрий і розумний, хто пліткує-
він честю й славою торгує.
|
|
один табун наступає на інший:
йому бракує соковитих трав-
війна!
|
|
поезія моралі - не закон,
мораль закону- не людські права,
як білий сніг, що не трава,
а усмішка- лиш обрис губ,
то - не любов, не почуття непересічне,
мораль й релігії - не вічні,
а вічний Бог - та Сила Незміренна,
якою є ще таїна священна,
яку або обожнюють, або паплюжать,
підло регочучи у вічі простаку,
який був добрим, а добренькі - злими,
даремно він вітався з ними,
даремно вірив у їх щиру віру...
обман і підступ, тi- не мають міри,
а мозк клітини не збагне Все-Світ,
мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ.
кохання - безморальне і приємне,
а строга віра- сум і само- нелюбов-
і так ото століття плинуть знов,
ідуть у дим поезії й молитви,
і далі гинуть вірні в битвах і без битви,
возносяться особи на посади,
додолу падають безсрібники
без ради...
скажіть, чого заради?
Іван Петришин
|
|
чорні перлини і жовті, і білі-
всі- на коралях країни орлів,
хтось ті перлини любити зумів,
хтось- зненавидів,
а хтось- не схотів
у водах вічності,
у хвилях снів,
між ночей тихих
і зореднів.
хтось вишивав,
хтось різьбив,
а хтось плів
плетиво зір
і далеких світів-
хто, як жадав і умів-
у струнах кобз
і у піснях без слів,
у рушниках
і килимах барвистих,
у мережавому сні сніголистів,
у зорепадах обіцяних щасть-
все верхо-вид- яка випаде масть.
Іван Петришин
|
|
проти чого поляки?
у Фейсбуці, пише поляк
до поляка
про Україну:
один каже: то- колонія,
не Валія, не Саксонія,
другий каже: там - фашисти,
там- УПА- бандерівці,
https://www.facebook.com/KresyPL
|
|
ФАКІРИ
в житті, так багато факірів!
усякої мови і віри:
ти -так, а вони- в обхід,
такий у них звичай і рід!
ти- вліво, вони- управо,
ти- голосно, вони мляво,
ти- вправо, вони- на ліво,
ти- воду, вони ж- лиш пиво,
|
|
у Західних Церквах ми дякуєм святій Марії,
у США- всій Владі,
а в Україні- тим, хто йшов у бій
на всіх майданах усіх сіл і міст,
й серця усіх будують життє-міст,
коли іще раз згадуєм ми вість,
коли і Сто, і двісті
|
|
відомим робить не талант
і не знання, здобуті часом,
а те, що вибирають класом
або ж і кланом, чи разом,
а, щоб сподобатися,
треба буть рабом
і мати шмат знайомств
людей потрібних
|
|
https://www.academia.edu/9318952/INTERNATIONAL_POLITICS_DISCUSSION_CLUB_PUTINS_SPEECH_A_LECTURE_IN_SCIENTIFIC_COMMUNISM
|
|
жарт: ми - не гірші!
ми- не кращі, ми- не гірші:
ми читаєм й пишем вірші,
і, чи добрі ми- неважливо,
|
|
ВІДЧУТТЯ ПРАВИЛьНОСТИ
хтось кращий від тебе,
але той, хто кращий, гірший.
ти- гірший від інших,
але ті кращі- гірші,
бо не пишуть вірші,
а, якщо і пишуть вірші
і є кращі, то, все одно,
вони- гірші,
бо не знають мов
і придатні тільки до розмов.
кожна плітко-інформація-
майже дисертація,
яку чекає нація
у надії дива,
бо Земля- красива.
нелюбов до інших-
те ж, що і наруга,
те ж, що й струм-напруга,
що може убити,
ну, як зрада друга,
що не вмів дружити.
це- частина друга
того, що є добре,
мовби напів-кобра,
що буває добра,
коли ти далеко
і її не бачиш,
пам'ятай, як близько,
кобра не пробачить.
Іван Петришин
|
|
перлини мови
якби зібрати мови діаманти,
відчистити їх і відшліфувати,
зробити діамантовий вінець,
і ним коронувати
Ісуса, щоб нападника спинив-
ми молимося, бо зробив
Він стільки див, і багатьох Він спас-
Він - щонайвищий Бог для нас...
слова нападника не мають вже харизми,
вони - в крові, у темряві тартару!
а, там, на ліжку, десь юнак їх марить
останнім словом, що ще має силу-
сльоза прохання перед вічним сном,
а мозк його питає: "чом? о чом?
чому ти мав іти з ножем на друга?
чому повірив ти блюзнірству лжевождя?
ти помираєш за ідею хибну,
у тебе тут немає права слова,
тут- не твоя земля і не твоя тут мова,
а, як твоя, то- не твоє сумління,
не ти тут висівав добра насіння!
не буть тобі отут господарем. ніколи!
ось- діти, що ішли до школи,
а ти їх розстріляв, бездумно, як трансформер.
тобі дадуть тут іншу уніформу.
проси у Бога. це- поріг життя.
злочинству, юнче, не буває забуття!"
Іван Петришин, ПСШІ
|
|
ЗНАЮ ВСЕ / Вірш-жарт / розповім я правду всім- я- гадалец, знаю все: хто на вибори іде, хто iз виборів піде, хто займе які посади: в центрі, спереду і з-заду, в цьому світі, під зірками, хто обіцянки не зрадить, хто є щедрий, хто розрадить, хто нап'ється на прощання, хто кому брехню розкаже, хто- поганий, а хто- гарний- знаю все- таїти марно! так, я правду вам скажу, тільки ви-ж- aні шу-шу! за сеанс- всього лише долар- так коштує кока-кола. будете перебивати- доведеться п'ять їх дати! a питання задасте- усі гроші віддасте! Іван Петришин -
|
|
НЕВИННІ І ВИННІ
завжди невинні залишаються самі,
а винні- завжди разом,
аби гнітити "миром" безневинних.
коли невинні лазять плазом,
ті винуваті, та "зараза",
бере все в руки, і - відразу,
тому-то маю я відразу,
коли читаю про "заразу".
Іван Петришин
|
|
КОЛьОРИ
він іде з Падолистом,
Літень, лагідний, погідний,
з Вереском і Жовтолистом,
в сріблі, в золото-намисті,
там, де коні норовисті,
де Веселок дзвін барвистий,
де Весна-Веснівка кличе,
де журавлик не курличе,
а зове Тепло в гніздечко,
де мичатиме овечка,
де заквітнуть анемони,
де Туман пригорне сонний,
де Роса торкнеться серця,
де Коромислом з відерцем
красень Місяць підморгне,
Літня звеселить й мене.
Іван Петришин
|
|
|
