Ще не вмерла Україна. І не вмре ніколи –

Як би того не хотів Азаров Микола.

Як би того не хотів Янукович Вітя –

Буде жити Україна не одне століття!

Мені наснилися Шевченкові вірші…

Мені наснилися Шевченкові малюнки…

А зранку голос: "Сон свій запиши –

Не всім Бог надсилає подарунки!"

Повітря чисте і прозоре

На землю жовтий лист лягає.

Немов в червоно-жовте море

Він упаде, то знов кружляє.

Похмурий дощ блукає біля хати

І стукотить настирно у вікно.

І нам лише лишається зітхати –

Йде фестиваль осіннього кіно.

У кармазиннім жупані,

Шабля та рушниця,

Гроші є у гамані…

Та погано спиться

Вже обрій сонце з неба забирає.

Птахи зникають з неба поступово.

Мошва людей настирливо кусає –

Приходить вечір швидко і раптово.

Я пригадав ту теплу ніч

І той серпневий зорепад –

Летіли зорі зусібіч

Й зникали раптом поміж хат.

Лине пісня з саду в сад,

Через поле, річку…

Та вертається назад,

Де чекаю чічку.

Накрила місто темна ніч –

Мороз на вікнах скло розпише.

Зима холодна цьогоріч,

Та погляд твій ще холодніше.

Коло річки, коло броду

Розпустила косу

Та занурилась у воду

Біля верболозу.

З одного боку хати горобина,

А з іншого, у квітнику, бузок.

Цвіте біля колодязя калина,

Даруючи криниці холодок.

Як тепло – сонце у зеніті.

Вже дозрівають перші вишні.

І трави шовкові розлиті,

Й цвітуть у лузі квіти пишні.

Закружляли в небі хмари,

Круки закружили.

Припиняймо браття чвари,

Поки нас не вбили.

Сивим снігом лани запорошені.

Замерзають в повітрі слова.

На землі нашій гості непрошені.

Отже, битва чекає нова.

"Краще погано їхати, ніж добре йти".

Я чув таке не раз в час пік в трамваї.

Скажи мені – чи згоден із цим ти?

А я скажу що з цього випливає.

Надворі дощ, а я в кав'ярні.

Людей чимало. Легкій гомін.

Тут пережду хвилини хмарні.

До того ж бік мій гріє комин.