В розділі матеріялів: 205 Показано матеріялів: 21-40
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 10 11 »
Уламки щастя, що обабіч шляху
Розкидані узбіччям там і тут.
Я все частіше тріпочу від жаху –
Все менше часу в мене для спокут.
Блокпост. Спекотно. Наче в пеклі.
Ковток води – ковток життя.
Четвертий день бої запеклі –
Не виглянеш із укриття.
Смарагдові довкола кольори.
Строкатіють де-де барвисті квіти.
На мене юрик дивиться з гори.
Якби я міг як ластівка злетіти…
І з присмаком малини нині літо,
І з шепотом настирливим дощу ....
Дерева мокрі біля хати й квіти.
Ну як журу я в душу не пущу…
Засидівся до півночі на ганку.
На темнім небі зорі рахував.
Котився вечір гайно до світанку
І тишею своєю чарував.
Дощить, дощить, весь день дощить.
Прогноз погоди не втішає.
Щеня під тином скавучить
І сховища в кущах шукає.
Яка ймовірна неймовірність
Ймовірних неймовірних дій?
Яка надійна безнадійність
Від безнадійності надій?
Травневі грози звичні навесні.
І блискавка, і грім, і чорні хмари…
Пташок потому співи голосні.
Як сяє сонечко завжди опісля чвари!
В майбутньому не буде як колись,
Коли безглузді вчинки ми робили.
І скільки у минуле не дивись –
Шляхи до нього ми давно згубили.
Прокинувся посеред ночі.
Чому не спиться мені знову?
Неначе вдень відкриті очі.
Зорю стрічати світанкову
Учитель, врач и инженер,
Артист и депутат из Думы,
Ребенок и пенсионер,
И представители культуры
Ще з ранку холодно. Подеколи дощі.
Так дні травневі нас ведуть до літа.
Паркан гіллям обкутують плющі.
Така вона, весняна "Dolce vita".
За тиждень прийде травень на поріг.
Візьме у квітня квіти і до літа
Нас поведе… Я побіжу за ріг,
Де сонячне тепло в садку розлито…
Дерева зеленіють в гаї.
Замаскували ся діброви.
Усі в травневому розмаї
До літа теплого готові…
Ой, де вишневі ті садочки?
Де ті хрущі, що в них гудуть?
Де ті кутки і ті куточки,
В яких мене чекають-ждуть?
Соловей в саду щебече…
В літньому розмаї
Вишня гілками за плечі
Ніжно обіймає.
Чи не щодня пригадую дитинство,
Мабуть тому, що надто постарів.
І так мене захоплює це дійство…
Я б розповів, аби достатньо слів…
Молюсь за тебе я, Небесна Сотня.
Бо ти змінила все, що буде з нами.
А біля ніг моїх така безодня,
Яку щоденно я наповнюю сльозами.
Беззаперечна перемога!
Ціна її, нажаль, життя.
І замість радості – знемога…
Нема в минуле вороття.
Так хто ж ви, пане президент?
Час дати відповідь Народу.
Сьогодні істини момент –
Кінці не заховати в воду.