В майбутньому не буде як колись...
В майбутньому не буде як колись,
Коли безглузді вчинки ми робили.
І скільки у минуле не дивись –
Шляхи до нього ми давно згубили.
Вони десь обірвались. От біда.
Позаростали травами стежини.
А душу мучить нібито жада.
Й захочеться знеобачки ожини.
Захочеться так сильно у садок,
Де медом пахнуть алича і вишня,
Що мріючи зайдеш аж на куток…
Десь там блукала молодість колишня.
Десь тут плутали з нею почуття,
І відчуття надії і тривоги…
Минуло се. Й немає вороття.
Односторонні у житті дороги.
Побігти б нам до річки навпрошки,
Щоби пірнути сміючись воду…
І на гладіні хвилі й бульбашки
Хай викличуть колишню насолоду.
До біса і поважність, й сивина.
Най вітерець розхристує сорочку.
І як колись, завзятий сміх луна,
Й твої сліди на мокрому пісочку.
Й немов завмерло сонце угорі.
У синім небі чисто – ні хмаринки.
Сміються діти: "От, дають старі…"
А в оченятах заздрості іскринки…
Додав: inkulinets (19.05.2014)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Щастя - ...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1506 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя