Ср, 18.06.2025, 02:55
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [665]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3433]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Щастя - ...
 

В майбутньому не буде як колись...

В майбутньому не буде як колись,
Коли безглузді вчинки ми робили.
І скільки у минуле не дивись –
Шляхи до нього ми давно згубили.
 
Вони десь обірвались. От біда.
Позаростали травами стежини.
А душу мучить нібито жада.
Й захочеться знеобачки ожини.
 
Захочеться так сильно у садок,
Де медом пахнуть алича і вишня,
Що мріючи зайдеш аж на куток…
Десь там блукала молодість колишня.
 
Десь тут плутали з нею почуття,
І відчуття надії і тривоги…
Минуло се. Й немає вороття.
Односторонні у житті дороги.
 
Побігти б нам до річки навпрошки,
Щоби пірнути сміючись воду…
І на гладіні хвилі й бульбашки
Хай викличуть колишню насолоду.
 
До біса і поважність, й сивина.
Най вітерець розхристує сорочку.
І як колись, завзятий сміх луна,
Й твої сліди на мокрому пісочку.
 
Й немов завмерло сонце угорі.
У синім небі чисто – ні хмаринки.
Сміються діти: "От, дають старі…"
А в оченятах заздрості іскринки…

Додав: inkulinets (19.05.2014) | Автор: © RUSZIN
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Щастя - ...

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1503 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Nemo: Саме так, Василю, люди дійсно в більшості не розуміють, скільки втрачають почуттів і відчуттів, все відкладаючи себе та інших на потім...

virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.

virchi:
Ваш вірш – потужний монолог жіночої сили. Текст побудований на контрастах, які відображають багатогранність жіночої природи. Це не суперечності,

virchi: Вірш звучить як любовне послання і водночас як життєва філософія – про мужність жити повно і відкрито саме зараз.  :yes:


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz