|
|
В розділі матеріялів: 205
Показано матеріялів: 61-80 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 10 11 » |
Лежу. На грудях в мене кішка. Мурчить і вусами лоскоче. Я для тварини на кшталт ліжка. Вона до того ж спати хоче.
|
Минають дні, минають ночі… Й чомусь складаються в роки. Я пригадав твій сміх дівочий І дотик теплої руки.
|
Я тебе цілував біля вишні, У вишневому, звісно, саду. І думки я пригадую грішні, Що ніяк у слова не складу.
|
Жовте листя від вітру ніяк не втече, Врозсип-врозтіч від нього шугає. Гілка клену торкнула мене за плече: "Бачиш – осінь", – мені натякає.
|
|
Жінки схопились за костури.
Як не дійшло до тумаків? –
Не в тім городі чужі кури
В землі шукали хробаків.
|
|
Вода в струмку прозора, чиста,
Виблискує, немов кришталь,
Трава, галявина тіниста –
Сюжет у жанрі пастораль …
|
|
Гуляв по небу місяць золотавий
В оточенні хмаринок і зірок.
І теплий вітер хвилював отави.
І все ховалось у вечірній змрок.
|
|
Найдовша врешті проминула ніч.
Лишився тиждень до Нового Року.
Не поспішаючи, далеко десь, устріч
Весна зробила несміливі кроки.
|
|
Через поле, через гай –
Не жалію ноги.
Місяць, в хмару не тікай,
Посвіти ще трохи.
|
|
Іще не осінь, та нема вже літа.
Журливий дощ виспівує пісень.
Потоки дощові нові корита
Торують у моїм дворі щодень.
|
|
Мені обридло сите те мурло,
Що миготить щоденно на екрані.
Чому країна схожа на лайно
З бігбордом на передній краї?
|
|
Ода песимізму
Минуле завжди сум,
Майбутнє – це надія.
А сьогодення глум,
Мов примха лиходія.
|
|
І знову тепла осінь. От дива!
До грудня зовсім мало днів зосталось –
А сонце нас так гарно зігріва.
Проти зими в думках весінній хаос.
|
|
Місяць задрімав на хмарі.
Тихо – а ні звука.
Заєць причаївсь в чагарі –
Насторожі вуха.
|
|
Попереду три місяці зими.
Попереду морози, заметілі.
Безкрайні з снігу білі килими.
І відчуття також безкрайньо-білі.
|
|
Заборона в Україні на старе прислів’я –
Не горить віднині шапка ні з хутра, ні з пір’я.
Не горить на лиходії, крадії, злочинці –
Бо нормальних, що при владі, лишилось одинці.
|
|
А перший сніг розтанув, як завжди.
Земля навкруг оголена чорніє.
Шепоче вітер: "Не сумуй, зажди –
Ще заметіль до хрещення завіє!"
|
|
Заблукала осінь в листопаді
На шляху від літа до снігів.
Та, нажаль, у цьому променаді
Не було ні квітів, ні птахів.
|
|
Все як завжди і… не таке як завжди.
Тужлива осінь. Жовтизна. Дощі.
Кружить неспокій доокола ґражди.
Ховають сум сусіди під плащі.
|
|
|
