Мені наснилися Шевченкові вірші…

Мені наснилися Шевченкові вірші…

Мені наснилися Шевченкові малюнки…

А зранку голос: "Сон свій запиши –

Не всім Бог надсилає подарунки!"

А я забувся, леле! От біда.

Пригадую, що ж бачив уві сні:

Село, різдвяне свято, коляда…

Я чув сумні і жалісні пісні.

А ще повітка, хата, стежка, тин…

Он жінка йде із хмизом за плечима.

Біжить до перелазу її син –

Щасливий, бо малий іще, хлопчина.

Колись йому тринадцятий мине…

Скидає мати в’язку біля хати.

Навряд його злиденність омине…

А їй немає й миті спочивати…

Зайшов іще я у вишневий сад –

Гули джмелі. Я їх і досі чую.

А потім ніч, і місяць, й зорепад…

Сором’язливо я дівча цілую…

І кріпаків я бачив і панів.

Ставки і греблі, коні біля броду.

Я їхав на підводі вздовж ланів.

Світило сонце ясне нам зі сходу.

Я бачив шлях з минулого в майбутнє,

Назустріч щастю, волі і свободі.

Я відчував щось сутнє й незабутнє,

Коли дивився в небо на підводі…

Це був чарівний і казковий сон,

В якому чув я пісню солов’їну.

Душа співала з серцем в унісон,

Бо у вісні я бачив Україну!!!