|
|
В розділі матеріялів: 1021
Показано матеріялів: 101-120 |
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 51 52 » |
|
І добре. Так треба.
Нам бути собою.
Бо в нас своє небо
І свої герої.
|
|
Край, де шану мають тролі,
Неспроможний стати з колін.
Брату любі наші болі,
Й коли бідні ми і голі.
|
|
Зима морозу й снігу словом
Заговорила наче мати.
|
|
Знаю хто я.
Хто ви – не знаю.
Ішов, іду струнко життям.
Топчу сміття,
Своїм співаю.
Мій спів не дорівнює вам.
|
|
Тато. Мої тато. Коли думаю про своє минуле, весь час налітають мене думки – слова висказані моїм татом з великою терпеливістю, з гідним пошани наголосом. Бувало, що наголос був накладений на цілі речення, не тільки слова. Це виглядало так. Коли тато хотіли підкреслити, що те, що вони у той момент говорять є дуже важне, їх голос набирав сили і звучав для всіх, яки його слухали гучністю того, що вони тоді переживали.
|
|
Простіть друзі, що не зараз
На ваше слово, слово дав.
Я довго думав, було, й марив,
Аж сів і словом заспівав
Про своє й наше я, в чужині...
|
|
Зима спішить кроком дитини
Хоче щоб бути тут і там
Розписує свої картини
І років дописує нам
|
|
За любов до рідної землі
Землі предків що хлібом співає
За працю і насущний хліб
Загинуло мільйони осіб
|
|
Я чую голос заблуканої тиші
Яка думками ходить ночами і днями
|
|
Летів далеко
Лиш так далеко
Щоб повернути
Зміг
Згадав лелеки
Осінній клекіт
Шлях незабутий
Сніг
|
|
Шлях мій почався над Сяном.
Лину і нині там думками.
Якщо зможу то також сном
Ходжу я Улюча стежками.
Тихенький ранок. Я іду.
Икну по лемківськи. Йду далі.
Чую сльози і гіркоту.
|
|
Щастя
Що таке щастя
Це душею писані відчуття
Це вишиті дії і слова
Яких купити не дасться
Ні продати не дасться
Щасливий той
Хто збагне своє я
|
|
Задумав Микола в Сполучені Штати
Летіти до сина і внуків своїх.
Англійської мови – писати, читати -
Не вивчив. Знав рідну. Вона не для всіх.
|
|
Відрубують Правді крило,
Щоб не летіла у світ.
В злочин вписує кадило
Православний сателіт.
|
|
Не питайте ворогів
За вказівки.
Не питайте багатих
За пожертви.
Вони вам не допоможуть.
Вони лишень можуть
Допомогти вмерти
Вони з іншого світу ...
29.09.2018р.
|
|
Якщо сни заміниш в дії
Люди тебе зрозуміють
Вітати будуть як свого
Ти покажеш їм дорогу
|
|
Є наша церква, як споруда,
А на ній бляха золота.
Зайшов у нутро – а де люди?
Чому людей наших нема?
|
|
Краплина дощу, що спить на лиці
Вона мов комаха нелюба й немила
З ногою у гіпсі і зламаним крилом
У цю ніч минулу приснилась мені
|
|
Спалили, а в польських газетах нічого...
Не знаю, чому всі замовкли чомусь.
Чому стільки горя на наших дорогах?
Питаю. Буває, й питати боюсь...
|
|
Спалили, а в польських газетах нічого...
Не знаю, чому всі замовкли чомусь.
Чому стільки горя на наших дорогах?
Питаю. Буває, й питати боюсь...
|
|
|
