|
|
В розділі матеріялів: 1021
Показано матеріялів: 121-140 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 ... 51 52 » |
|
Ми є, бо ми були.
Ми будемо, бо ми є.
Мрії наші не минули.
Ми НАРОД, який стає!
|
|
Слава Україні! Героям Слава!
Відвічний заклик повертає.
На жаль, сусід того не травить,
А ще і гноєм обливає.
|
|
Чув, в Україні всі крадуть.
Може не всі, лиш ті, що можуть
З банку державного беруть.
Тому країна в нас порожня.
|
|
Добрословлю ворогів.
Друзів добрословлю.
До всіх несу мирний спів
До всіх йду з Любов’ю.
|
|
Завітав я черговий раз до Пана Степана Семенюка у Старечий Дім. Це було перед обідом, десь біля 11 години. Пан Степан дрімав, чи може спав, не знаю. Коли я доторкнув його долоні, він зараз відкрив очі, глянув на мене і сказав – А, то ви...
|
|
Повернув там де не був
І невидиме побачив
А здавалося приснув
Й нині як дитина плаче
|
|
Повернув там де не був
І невидиме побачив
А здавалося приснув
Й нині як дитина плаче
|
|
Пане Сергію, то не так.
Польщу, в якій живу, я знаю.
Пам’ять не спить. Історії знак,
Про неї пишу і співаю.
|
|
Порожні дитячі обличчя
Порох присів на минулім
Пісня неспівана кличе
Послухайте якщо не чули
|
|
І я пригадую собі
Лісову Оперу в Сопоті.
Вписались в пам'ять звучні дні,
Де зродивсь Європейський спротив.
|
|
Живуть живі
А ті
Що померли
Ждуть
На своє життя
Скільки їм ждати
Питати
Святих
Чи не питати
|
|
Порожні дитячі обличчя
Порох присів на минулім
Пісня неспівана кличе
Послухайте якщо не чули
Порожні батьківські кімнати
Пожовкло листя в городі
При тину засмучена мати
Питає чи діти в народі
Плаче сльозами надії
Певно вони не голодні
Повернуть і збудуться мрії
Прапор жовто-синій народній
Піднімуть хай височіє
Під небом нашим Господнім
19.07.2018р.
|
|
Знов нас хочуть залякати.
Тебе, мене, сестру, брата
Кричачи весь час ворожим – Підкорись!
А ми НІ. Ми йдемо далі.
Воля в нас на п’єдесталі
І ГЕРОЇ, що у бій ішли колись.
|
|
Літо відкликало Його.
Емігрував Він в рай небесний.
Взяв те, в що вірив і пішов...
Колись з героями воскресне.
Осінь життєва, це добро.
|
|
Зберігаймо все що НАШЕ
Внучок з сином прибігають і питають
Про Карпати, про церковцю, про село...
Про все те я їм сьогодні тут співаю.
Нехай знають, як нам там колись було.
|
|
Я за вами іду дуже скоро
Зупиняюся лиш коли треба
Тоді бачу улюблені гори
І блакитне своє рідне небо
|
|
Тут де я є
Завітала травнева ніч
Приснуло небо моє
Лиш серце акордами б’є
Я чую живий віри клич
Люби своє
|
|
В краю є люди для яких
Любити рідне значить гріх
Вони вважають що орли їм більш хороші
|
|
Зараз травень весни зором
Й квітом слави заговорить
Теплом правд на наші мрії чисті гляне
|
|
Молись
Молитись нам
За тих
Що в небі
Не треба
Вони сьогодні там святі
А ми
Задумаймо про себе
Тут на землі
|
|
|
