|
|
В розділі матеріялів: 1021
Показано матеріялів: 161-180 |
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 ... 51 52 » |
|
Україно, будь собою.
Шануй РІДНЕ і ГЕРОЇВ.
Моли Бога, а Він тебе не покине.
Вивчай діток рідну мову
Солов’їну, пречудову.
Мова тобі запорука, Україно...
10.11.2017р.
|
|
Я написав, що написав.
Ви зрозуміли, як схотіли.
Слова летять на своїх крилах.
Вони одною з наших страв.
|
|
Батьки говорили – люби людей, яких зустрінеш на дорогах свого життя. Я й нині чую їх слова.
|
|
Вона хотіла вмерти в хаті,
В яку то вклала стільки праці...
Візьміть мене до дому, прошу. Там помру.
Вас всіх вродила. Доглядала.
Всім так, як вміла, школу дала...
Ви мої діти, візьміть мене зі шпиталю.
|
|
В осінню пам’ять входжу нині
Історії листя стелить час
Вітер який був в Україні
Говорить там не було вас
|
|
Та чого ти в Україну?
Там тебе не хочуть.
Ти в себе твори руїну,
Та будь паном ночі.
|
|
Молюся за маму
За діда
І тата
|
|
В нас діти
Їм жити
В своїй Україні
Профітом
Є квіти
Й прапор жовто – синій
Лиш драма
У храмах
Бо ми розколоті
Роками
Нам МАМУ
Купали в болоті...
14.08.2017р.
|
|
Тут пригадалась мені одна сторінка з життя моєї сім’ї. Якщо ви не проти, я скажу вам про це. Був тисячу дев’ятсот шістдесятий рік. Це був дуже сумний рік не лиш для нашої сім’ї, а і усієї нашої родини. У тому ж році померла моя мама. Її було щойно сорок сім років.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 29.07.2017
|
|
|
Хтось любить Київ, а хтось Львів...
Я люблю УСЮ Україну.
Трембіту, й журавлиний спів
Церкви, хрести і домовину...
|
|
Пам’яттю присів я в дитячих роках.
Мов з книжки читаю минулого дні,
Де мама і тато в словах і піснях
Вертали думками на рідні землі.
|
|
Нині я знов відвідав Пана Степана Семенка у Старечому домі. Сьогодні він був дуже розмовний. Увійшов він пам’яттю у свої дитячі роки. Згадав рідне село в його улюбленій Волині. Згадав своїх батьків, а були ними Тетяна і Василь Браницькі. Батьки його були хліборобами. В них було чотири з половиною гектара землі. Я запитав його, коли і чому він, як Степан Браницький поміняв своє прізвище? Він сказав мені, що зробив це, коли заарештували його москалі.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 10.07.2017
|
|
|
Вона вже сімдесят років
В житті терплячого народу.
Викликує і біль, і гнів
В людей, які п’ють її воду.
|
|
Вікно закрите. За вікном
Танцюють хмари. Вітер грає...
Життя моє спокійно триває,
Бо ненаповнене гріхом.
|
|
А мені сниться, що в Одесу
Спішу і своє слово несу.
|
|
Я є, ким є.
Тим залишуся.
Люблю своє
І не боюся
Ставити крок
Ворожим діям.
В моє вікно
Лине надія.
18.06.2017р.
|
|
Якщо гідно жити то тільки Любов’ю
У ній записана мудрість Ісуса
Не годиться правди малювати кров’ю
Бо кров для любові не рідна сестра
|
|
Так тихо між нами, неначе в могилах,
В яких спочивають кості поколінь.
Душі їх у небо на надійних крилах
Вознеслись, щоб правди побачити тінь.
|
|
Я вірний своїм ідеалам
Я вірний і Богу й родині
Я вірний всім людям загалом
Я вірний Ненці – Україні
|
|
Такі дива не дивують
Тіні брехні будить ворог
Та від століть атакує
Так щоб принизити скоро
|
|
|
