|
|
В розділі матеріялів: 1021
Показано матеріялів: 61-80 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 51 52 » |
|
Зупинися і задумай лемку – брате
Над тим, що твій батько у ті роки втратив
Згадай злочин з яким в гори прийшов сусід
Про поведінку свою він знати мусів
|
|
В Карпатах родились, жили…
Любили кожну стежку, камінь,
Там мали поля і церкви,
Доки не завітала драма.
|
|
Тут де ми поеми не пишуть комусь
Бо в словах полова роїлась чомусь
Мізерна без зерна бо мудрості цвіт
Безсилий прогнилий не піде у світ
|
|
Плач, мами сльозами,
Це життєва втрата.
Роками ця драма
Пригадує тата…
|
|
Сумую мені коли бачу як плачуть
Чужими сльозами брати в чужині
Тоді питаю вас чому голуб не кряче
Чому не крячуть в леті журавлі
|
|
Ви приїхали у Польщу з України
Не з любові до своєї країни
Я дивлюся на вас
Співаю парастас
Вам які тут прийшли і загинуть…
|
|
Сестри браття українці
Знов стаємо при ялинці
І вітаємо народжене Дитя
Що лежить собі на сіні
Також певно й в Україні
І вимолює усім нам майбуття
|
|
В Зеленій Гурі дві наші церкви
В них в нашій мові звучать молитви
|
|
Вам подобалась Зелена Гура
Хоч тут мова інша і культура
|
|
тоді коли ви є важні
ви відважні
готові гріхом співати
в своїй хаті
ви готові маму тата
зарубати
щоб лиш бути при кориті
завжди ситі
|
|
Коли ми килими
У скрині поклали
А діти щоб жити
Про них не питали
Ми нині в тих скринях
Побачили болі
Там святість завзято
Доїдають молі
|
|
Ви ніколи не були так далеко
Від мрій надій засіяних колись
Ви забули рідної землі клекіт
Вписаний там де родилася мисль
|
|
Подихом віри дарить весна,
Десь в городі трава вже зелена
Сади квітнуть співає пташня
Бачу правди на життєвих сценах
|
|
Гляну за двері, там ніч чорна.
Зайду у пам’ять, дня нема.
Світ правди мелють брехні жорна.
Скажіть, яка буде мука?
|
|
У зрадників відсутній сором
Вони звикли жити в брехні
Знаймо історія іде колом
В якого спицями вони
|
|
Ліс кличе усіх тих що люблять осінь
Листочки золоті в дуба і в калини
Летять вітром гнані кожної хвилини
Легенько присядуть на перлистій росі
|
|
За спиною квіти.
Так хочеться жити,
Коли в тебе діти
І внуки щасливі.
|
|
Ліси Явожна. Дикі ліси, зарослі хащами, з яких вихиляється, ще зеленолиста ліщина і вітає тих, як нині обрали цю дорогу. Так є нині. Лісова дорога, а точніше кажучи, це широка стежина поміж соснами і всілякого роду само рослими деревами і хащами. Тою дорогою ми нині прямуємо до поставленого у лісі пам’ятника жертвам концтабору Явожно, в якому знущалися люди над людьми тому, бо були іншої нації, іншого віросповідання.
Нині ідуть батьки з дітьми. Ідуть дідусі і бабусі.
|
|
Баладу сьогодні я вам заспіваю
Щиреньку, сумненьку, правдиву, свою.
Хай вона минуле усім вам згадає.
Хай скаже як правда гинула в бою.
|
|
Тата немає між живими.
Слова їх - вишиті килими.
Вони живі в моїй уяві і душі.
Я згадую татову осінь
І зерно з їхнього колосся,
І правди їх, які мені весь час святі.
|
|
|
