За спиною квіти. Так хочеться жити, Коли в тебе діти І внуки щасливі. Небо у блакиті І сонечко світить. Мені це любити Тут на божій ниві...
Вже життєва осінь Завітала в гості. Вже скрегочуть кості... Це все не лякає. Вже й нема волосся... Вже на лицях роса... В гостину не просять... Що ж, й таке буває... 11.10.2019р.
Старість,п.Василю, старість... Малі і старі на гостині - зайві.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0