Спалили, а в польських газетах нічого... Не знаю, чому всі замовкли чомусь. Чому стільки горя на наших дорогах? Питаю. Буває, й питати боюсь...
Батьківщину взяли. Був рік сорок сьомий. В чужину прогнали, щоб щезли у ній. Сльоза в землю влита, знай, лемка не зломить, Бо лемко для своїх завжди буде свій.
Чи земля ще плаче за внуком, за сином? За мовою предків, що чужій землі? Залякати хочуть синів Лемківщини... Фальшують історію, спалюють машини... Господь злочин бачить. Осудить колись. О суд справедливий до Бога молись. 10.09.2018р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас