(жіночий лист) «Як швидко повз нас проносяться роки, день змінюється іншим, проте всі приємні дрібниці спливають все рідше. Пам’ятаєш жовтобоку синичку, що пурхала біля нас, розчепіривши крильця? Як вона нас уважно розглядала, та як і ми, раділа весні. Пам’ятаєш? Всюди
Благослови, Господь, наш кожен крок, По травам у росі легенько так… Дай, Господи, нам свій новий урок, Серцям обледенілим нашим знак... Так, щоб в путі своїм не оступились, Забувши про першопричину… В пітьму пустот не провалились, Не живучи, побачивши кончину… Спаси нас, Господи, спаси і вбережи, І засвіти ще маячок бажання… На нашу пристань, Господи, вкажи, На беріг… де живе тепло кохання.
Валерій Сіднін народився 1955 року, м. Баку. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту. Вчителював, змінив чимало професій. Вірші пише з дитинства російською й українською мовами. Друкується з 1973 року в періодиці, колективних збірках. Є автором двох книжок поезій російською мовою: "12-й километр", "Диаграмма", К-д та "Улитка на лезвии", "Факт", Київ. З 1999 року є членом АУП (Асоціації українських письменників). Мешкає в Кіровограді.
