Не заздрю я розумній черепасі,
Яка живе на світі двісті років.
Якби людині стільки, бідоласі,
Зазнала би вона з життям мороки,
Удвічі більше лиха і страждання,
Хвороб, страхів, проблем, розчарування.
Як можна пережити всі ці біди?!
Терпець урвався б, ніде правди діти,
Й святому, І він Господа молив би,
Щоб Той йому життя укоротив би.
То ж будем, люди, Господа хвалити
За те, що двісті років нам не жити.
"Якби людині стільки, бідоласі," Як тій розумній тварі - черепасі, То скільки би чудес ця натворила, Що вже, нарешті, виросли би й крила. На всі хвороби винайшла би ліки, Позбувшися проблем із тим навіки. Зборола би страхи в житті й страждання, І виконала б всі свої бажання. Давайте разом Господа просити, Щоб дав нам силу якнайдовше жити... Ось такий шарж прийшов мені на Ваш вірш.
Якби людина була завжди добра, Порядна, мила, любляча. хоробра, Тоді збулися б всі Ваші, пані Аседо, бажання, Але це тільки марні сподівання. Людина ж бо, на жаль, істота Божа, То ж стати ангелом на світі цім не може.
Ваша правда п. Таміло. А якщо жити з розумом і совістю то вистачить і того, що Господь відпустить нам.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
