Місячне сяйво кімнату мою залило.
Клаптики світла повзуть по стіні і підлозі.
Спати не можу. Пригадую рідне село,
Милу бабусю, що мовчки стоїть на дорозі.
В зморшках обличчя, натруджені руки старі,
Сиве волосся хустинкою білою вкрито.
Тихо бабуся стоїть. А десь там, угорі,
Місячним сяйвом все небо глибоке залито.
Місяцю милий, верни ти мене в те село.
Бабцю стареньку я ще раз побачити хочу,
Хочу відчути душі її ніжне тепло,
Слухати мудрість життєву до пізньої ночі.
Вітер повіяв і хмарами небо закрив.
Темрява й тиша в кімнаті моїй оселились.
Ні, не знайду вже ніколи дороги до нив,
Серед яких моє рідне село загубилось.
| 
у Вас 
0
