Забагато зазнала страждання...

Забагато зазнала страждання

І втомилася жити душа.

Очевидно, весна ця - остання.

Напишу я про неї вірша.

Ця весна йшла у місто поволі,

З голосним щебетанням птахів.

Зацвіли первоцвіти у полі.

Пролунав щирий сміх дітлахів.

Ось, нарешті, весна вже у місті.

Розквітають нарциси в садах.

Всі дерева вже вкрилися листям.

А душа заспівала, мов птах:

"Ні, не хочу, не хочу вмирати.

Так, звичайно, втомилась від бід,

Та не хочу весну цю лишати.

Ах, прожити б ще тисячу літ!"