Забагато зазнала страждання
І втомилася жити душа.
Очевидно, весна ця - остання.
Напишу я про неї вірша.
Ця весна йшла у місто поволі,
З голосним щебетанням птахів.
Зацвіли первоцвіти у полі.
Пролунав щирий сміх дітлахів.
Ось, нарешті, весна вже у місті.
Розквітають нарциси в садах.
Всі дерева вже вкрилися листям.
А душа заспівала, мов птах:
"Ні, не хочу, не хочу вмирати.
Так, звичайно, втомилась від бід,
Та не хочу весну цю лишати.
Ах, прожити б ще тисячу літ!"
| 
у Вас 
0
