Люди люблять вітер, сніг і сонце. Я люблю, коли в моє віконце Дощ завзятий весело стукоче, Мабуть, щось мені сказати хоче. Вранці я виходжу із хатинки. Трави ронять роси, як сльозинки. Квіти вбрались в сукні веселкові. Згасли в небі зорі світанкові. Раптом вітер, цей пустун грайливий, Кинув на доріжку цвіт із сливи. "Дощ прийшов, щоб світ цей оновити",- Він шепнув, і роси впали в квіти.
|