В розкішних квітах повзала гадюка.
Раптово я на неї наступила
І тим своє життя занапастИла.
З тих пір всі дні мої -суцільна мука.
Якби я знала, скільки гадів лютих
На протязі життя мене чекало,
То, може, не"виходила б у люди",
Маленькою дитиною сконАла.
Але я все життя себе дурила:
"В душі людей очей змії не видно".
Я гадів шанувАла і любИла.
Вони до мене ставились не гідно.
Давно вже квіти юності зів"яли.
Старою стала. З долею змирИлась.
На жаль, не всі ще гади повмирАли.
А смерть, стара гадюка, забарилась.
|