|
|
В розділі матеріялів: 1021 Показано матеріялів: 461-480 |
Сторінки: « 1 2 ... 22 23 24 25 26 ... 51 52 » |
Повірте друзі, дуже прошу, У те, що Бог дає життя, А хто у серці Його носить, Той не втрачає свого Я.
|
|
В Лемківщину поїдь брате. Це також наші Карпати. Там церкви осиротілі тебе ждуть... Там щиро помолиш Бога. - Знай , в молитві перемога. Там душа твоя і тіло шлях знайдуть...
|
|
В Україні на Волині. В Галичині, над Сяном... Добре знають про гріх нині Він вертає до всіх сном
|
|
Щоб нас не було в ріднім домі Там, де й нині бути повинні, Поляк всіх нас у сорок сьомім Викинув й каже: - Це ви винні!
|
|
Палили села, В тому і наше село. Моє село... Хто вони? Батьки знали... Чому спалили? Говорили, Що тому Бо Наше воно, Й українське було.
|
|
Ходить любові стежками. Не ворожить з ворогами. Це тому, що на шляху знайшов він Бога.
|
|
Там, де вже прозора вічність, Знай, з прапорами любові Стоять втомлені герої. Нині в них молитва - зброя.
|
|
Ви боїтеся в ріднім краю Співати те, що я співаю В чужині. Ви боїтеся іти проти Тим, що вам закривають роти А я ні.
|
|
Рідна земля, нам ще присниться небо. Нам в молитвах шукати надій. Всесильний Бог дає нам все, що треба. Ти лиш повір, що Він є твій і мій…
|
|
На камінь кинеш мрій зерно, І хоч води би вилив море – То знай, не виросте ніщо. Про це усіх повчає ТвОрець.
|
|
Любилися. Молилися В церквах і костелах...
|
|
В Україні На Волині В роках сорокових Від сусіда Ішла біда Цілі сім’ї в крові
|
|
Вельми шановний пане «П» За те, що любиш ти моє Не жди подяки ні від мене ні від сина Колишню шаблю і вогонь Запам’ятав тому долонь Глянь не спішить, бо це була твоя провина.
|
|
Улючани Знов зійдуться над Сяном, Щоб погане Воскресити на хвилину,
|
|
Ви знаєте, приснився вранці Чудовий сад наш в вишиванці,
|
|
Почув молитву не свою. Не зрозумів, пішов в пропале, Бо там задурно щось давали... Ні, не задурно. За душу.
|
|
Ні, ночі Не хочуть Відпочити.
|
О, дякую Тобі, Єдиний Боже,
За те, що Ти в житті для мене дав!
За те, що я живу, а не ворожу,
І славлю Віру у якій зростав.
|
|
Кадило Посилить Могили Життя
|
|
і клав слова і пестив їх своїм надійним зором рядки лягли як чистий сніг у наших рідних горах
|
|
|