Там, де вже прозора вічність, Знай, з прапорами любові Стоять втомлені герої. Нині в них молитва - зброя. Молять Бога в рідній мові За усі роки трагічні. Нема орденів з тризубом. На гробах хрестів немає. Грудь їх кулями прошита. Їхнє тіло кров’ю мите Десь у лісі спочиває Під старим гіллястим дубом. І нам годиться там бути, Де кружляє душа й слава, Щоб дати належну шану. Бог захоче, вони стануть, Щоб захищати державу Від нових, глянь, баламутів... 03.07.2013р.
Не можна забувати героїв, і дати їм шану-це святе.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
