В розділі матеріялів: 237 81-100
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 11 12 »
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав...
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль...
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси....
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!..
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота...
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна"...
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став...
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю...
Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде...
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу...
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів...
Ти не сумуй, що віхола патлата Порозкидала жменями руно... Ще буде в небі райдуга строката, Бузкова хвиля пирсне у вікно...
Нежданний сніг. Розстрижена перина. Тремкій весні за пазуху летить Лелійним пухом ніжність лебедина. Ген, молоком розбавлена, блакить...
У моєї весни бірюзово-шовковий метелик в оксамитових косах заплутався...
Знов небо насупило брови - Січуть березневі сніги, В зимовому хутрі діброви, В пухких килимках береги...
Світанок пахне проліском і кавою, Омріяним народженням весни. На озері струною золотавою Медовий промінь лагідно бринить...
Туманним світанком прощається бабине літо, Розкидавши мушлі порожні на білім піску. Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту, Бо й досі ще любиш мене, ненадійну таку...
Сріблясті таці лагідних калюж Шовковий день мережить бурунцями, Прудкий струмок звивається, як вуж, Торує стежку в поле манівцями...
