В розділі матеріялів: 94 Показано матеріялів: 81-94
Сторінки: « 1 2 3 4 5
Млин спочилий, голодраними руками Не ганяє хмар ватаги над пригірком. По стіні, що облупилась валунами, День в’юниться захмелілим підвечірком.
Переспілі зорі, яблуками в трави Тихо опадають із нічних небес. У строкатім платті кольору заграви, Осінь хороводить між тремтіння плес.
Жита́ лоскочуть вусами хмаринки, Хвилюючись промінним малахітом. Стежина зашарілася розквітом… На конюшині пломенять хустинки.
Купався вечір в теплім молоці Повітря , що просякло виноградом. Бурштинові ярились бубонці, Лоза спадала шелестким каскадом.
Заспокоївся день у тенетах нічної зорі. Тіні сонних дібров розляглися між степу німого. Над лиманом мілким, в діамантовоокій горі, Виповз місяць старий у оглядних обіймах нового.
Мандрує днина полем, до кінця П'янливого травневого буяння, Щоб ніченьки прийняти покаяння, У повечірній кіпті каганця.
Володар Світу стомлено присів На ясне ложе сніжновічних гір, Де між студених кам’яних списів Вкошлатив гриву хмаровиння звір.
Ніченька гойдає зорі у долонях, Грає колискову місяця ріжок. Стиглими житами, вітер мчить на конях - Шарудить легенько полиск доріжок.
Розвісить ніч зірок тремкі гірлянди, Віджилий день засне у борозні. Розпустяться агатові троянди - Потемку наречені мовчазні.
Пророчить час годинник на стіні. Той, іскорками тане у каміні. Для мене він сьогодні не в ціні – Лише олива в терпкості мартіні.
Маячить червень у прозірній сині… Розправив парасольки деревій, Бджолиний бородато висне рій На безсоромно пахнучім жасмині.
Лягла печатка стомлених зірниць Легким серпанком на озерну тишу. Вздовж бережечка, в плетиві споришу, Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
Панночка Осінь Зашарілася Осінь оранжоволисто, Утаївши позір за вуаллю туману. Хмаровищ завитки виглядають перисто З-під ламкого бриля, що зітканий з бур’яну.