Ніченька гойдає зорі у долонях...
Ніченька гойдає зорі у долонях, Грає колискову місяця ріжок. Стиглими житами, вітер мчить на конях - Шарудить легенько полиск доріжок. - Спати час, – сюркоче перепел у просі, Що волотки пишні хилить до землі. Потай лис мишкує в духмянім покосі, Птах нічний зітхає у сипкій імлі. Обрієм химерять гори-лісосмуги, Трунками дурманять табунці маслин. Дрохви у бур’яні мліють від напруги. Соловей втішає бідолах взахлин. Дзеркало лиману вишиває ладно, Гобелен шовковий за стібком стібок. Ніч на нім сміється ніжно-шоколадно І воркує срібний місяць-голубок.
Додав: mikolachat (16.09.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1222 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя