Старий млин
Млин спочилий, голодраними руками Не ганяє хмар ватаги над пригірком. По стіні, що облупилась валунами, День в’юниться захмелілим підвечірком. Час застигнув павутиною на стелі, Порохняво осріблив чоло підлоги. Мов серця: з груднини вирвані, дебелі, Кам’яніють жорновища вздовж дороги. Розтрощилися шибки в десятиліття. Поміж вікнами гуляє протяг ночі. На одвірки, мов покинуті суцвіття, Приліпилися гніздечка ластівочі... Мертвий велет з предковічною душею, Виглядаючи зруйновано і кволо, Самовіддано тримає над землею Неминущо-лазурове видноколо.
Додав: mikolachat (23.09.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2216 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА