Володар Світу стомлено присів На ясне ложе сніжновічних гір, Де між студених кам’яних списів Вкошлатив гриву хмаровиння звір. Прислужник Вечір, Дня терпким вином Хазяйський кубок сповнив до країв. І Сонця догорілим порохном Рубін нектару потай отруїв. Узяв Всевишній келиха до рук, Щоб втамувати спраглих губ вогонь, Та Вітровію із розпадку гук Трутину вирвав з праведних долонь. На гребенях зайнявся той нектар… Чернечею згасила його Ніч. Сердито Бог жбурнув у Космос жар - Замерехтів більйон янтарних свіч.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-