Останній день весни
Мандрує днина полем, до кінця П'янливого травневого буяння, Щоб ніченьки прийняти покаяння, У повечірній кіпті каганця. Тінисто проступають на шляху, Витягуючись струнками слідочки. Складають крильця, ніби янгілочки Метелики, в кульбабовім пуху. Куріпки учиняють променад, Виводячи курчат на стежку лячно. Скрипалить коник сватанку гарячно, Смичками ніг, на крильцях взявши лад. Позір дрімотний кинувши на світ, Стуляють вії пелюсток, ромашки. А сонечко ятрить акацій кашки, Загаявшись в хитросплетінні віт.
Додав: mikolachat (16.09.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1696 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА