Панночка Осінь
Панночка Осінь Зашарілася Осінь оранжоволисто, Утаївши позір за вуаллю туману. Хмаровищ завитки виглядають перисто З-під ламкого бриля, що зітканий з бур’яну. Мед шипшинових губ посміхається мило, А на щічках бринить повечір’я рум’янець. Майорить між вітрів журавлем сумнокрило Шаль озимків, плечей укриваючи глянець… За чаруючий стан обіймаю панянку, Безсоромно на вушко шепчу про кохання, По алеям блукаю із нею до ранку… А вона червоніє і грає в мовчання.
Додав: mikolachat (14.09.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1872 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Горіти пройдисвітам і душогубам у пеклі. І якомога скоріше.
leskiv : Ох, вже ця душа стражденна.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА