В розділі матеріялів: 206 161-180
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 »
Ранок поле вибілив туманами,
Небо охрою присипав на межі,
Ген увись життя возніс хоралами -
Чисто-чисте, ще без підступу й олжі...
Мрію про чисте небо, сонця медову муку,
Про неозорі хвилі ніжності і тепла...
У вечоровій наві тануть останні звуки,
Наче сумна флояра, мовкнуть усі слова...
Там, де мальвами косичені тини,
Вікна долі - сонячні зіниці,
Там зустрілися дві мрії, дві весни,
Дві щонайсолодші таємниці...
Згорять колись усі мої листи,
Котрі не відшукали адресатів...
Розгулялась буря понад містом,
Сивих розлякала голубів,
Об вікно вдаряється зловісно,
Стогнучи відлуннями громів...
Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.
У рідному, коханому селі
Стареньку хату пригорну, потішу...
І ти летиш у відблисках рясних,
В густому ароматі чарозілля,
Довкола вирій крилець золотих -
Таємна ніч купальського привілля...
І ми удвох, забувши геть про все,
Шалено несемося теж у танці
Під зливою фонтанових пісень,
Дощу липневого щасливі бранці.
Я тобі послання з-поза ґрат
Слала (і не раз!), мій рідний сину,
Поки одурілий супостат
Твердолобо нищив, безневинну...
Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.
Клади лікувальне зілля
на виболене чоло...
Калюжі сумного неба у вічності під ногами...
уже нема жовтявого роздолля
кульбаби посивіли...
Поклади на ноти всю мою печаль,
Серця біль щемкий, неозору муку...
Розірвано думки дрібним пелюстям,
Загублено у вирі сподівань...
Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,
Роси хай намолено-перлинні
Вірою налиють душу знов...
І тільки мати молиться...
Там, де сакури пишно цвітуть,
Де магнолії зваблюють ночі...
... Летить у ніч останній наш трамвай,
Не відаючи на путі зупину...
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
У вечірнім часі затихає віддих
Сонячного вітру. На вікні півсну
Притулились ясні сріблолисті квіти...
