Народився у селі Квітневе Рожищенського району Волинської області. Проживаю у м. Івано-Франківську
ТУГА
На подіумі осені – Дерев відверті пози. У стані почуттів – Значні метаморфози. І журавлиний реквієм Над храмом білих стін. Для чого ти питаєш, За ким цей дзвонить дзвін? Чому ти знов гадаєш, За ким спішать птахи, Коли їх в дальню подорож Благословлять дахи. Хіба не за тобою Цей журавлиний клин, Летить в країну спогадів? Тож, не гадай, за ким. І не відшукуй правди, Коли почуєш дзвін… Радій, що ти не знаєш, За ким так тужить він.
Любов на відстані. Це дуже важко. Часом вона слабішає і не здійснює наших очікувань. Але буває зовсім навпаки, почуття проходять випробування відстанню і зміцнюється.
Романова Вікторія
народилась в місті Нововолинськ, зараз живе у Луцьку. Закінчила
Львівську Національну Академію Мистецтв, по спеціальності
художник-кераміст.
***
Час ночі вражає...
Пора яскравого місячного сяйва,
Та людей із широко закритими очима.
Десь тільки часом здалека пес вити починає,
І здається, що казковий образ ховається за плечима...
Небо очима зірок споглядає,
І місяць, як кіт бачить все довкола.
Легенький вітер плечі проймає,
Створює образ в душі вийнятковий.
Танцюють русалки у сяйві в долині,
Під спів мелодійний пташок у калині.
Виходить старий водяник позітхати,
І пісню послухать, і думу згадати.
