Ось цей вірш також один із перших. Створений орієнтовно в березні 2010. Напевне, всі твори не буду виставляти, бо скоріш за все вони залишаться без коментарів (як попередні). Тому віднині буду розміщувати окремі на вибір, але також в хронології. Дякую.
Захоплююсь книгами (мрію про власну бібліотеку). Улюблені автори: Антуан де Сент-Екзюпері, Гете, Бредбері, Азімов ті інші. Для мене книга - найцінніший подарунок. Також дуже люблю музику: джаз, прогресивний рок, український рок, класику. Іноді "пробиває" на блюз та рокнрол :). Варто віднести також до моїх захоплень вело-подорожі та астрономію (люблю зоряне небо). Вірші намагаюсь писати з лютого 2010 за порадою подруги. Отримую від цього задоволення тому й продовжую... А на скільки в мене гарно виходить?:) Сподіваюсь розібратись в цьому мені допоможуть відвідувачі даного сайту.
Гнат Голка народився і проживає у м. Луцьку. Освіта вища. Не член жодної з поетичних спілок.
Понад рікою на горбі могутній ясен височів І з вітром вільним граючись, зеленим листям шелестів. У божевільному танку, листки стрибали сміючись, І в їхнім шелесті м’якім небесні струмені сплелись. У кроні дерева густій грайливий вітер танцював, А пишний листяний ансамбль до хмари пісню підіймав. – Ми є окрасою життя, – Співав листків зелених хор, – Ми квінтесенція буття, Ми апогей, аншлаг, фурор. Що варте дерево без нас – Страшний оголений бовван. Ми є – еліта, вищий клас, Ми вічна музика жива. Ми ніжне ясена лице, Ми іскра, примха і кураж, І в парі з другом-вітерцем Ми цей складаємо пейзаж. Співало листя пісню цю і кожен день і кожну ніч, Аж ясен більше не стерпів і струсонув його із пліч: – Коріння, стовбур і гілля, — оце моя найперша суть. Моє нескорене єство, моя постава і могуть. А ти потрібне на сезон лишень для вигляду мені, Сьогодні з вітром шелестиш, а завтра – чорний перегній.
А вам ще, друзі, не набрид оцей ансамбль «елітний» наш? Чи, може, стовбуром труснем і перепишемо пейзаж!?
