|
|
В розділі матеріялів: 1106
Показано матеріялів: 1041-1060 |
Сторінки: « 1 2 ... 51 52 53 54 55 56 » |
 Знову з присвятою...Хм...ПРисвячується Кільці в Томаті, Томатному Соку і Кетчупу "Лагідний")
P.S.Mam, djakuju za -tomatnu- pereda4u...
|
_Присвячено ...
За вертикалі, коли йде дощ)
|
 Ще змалечку я мріяла побувати у космосі, на якійсь
фантастичній планеті.
Одного разу я нарешті наважилась
і написала листа найголовнішому Космонавту. Через кілька тижнів мені прийшла відповідь,
там було написано: «Люба дівчинко, приїжджай до космодрому, полетиш з нами до планети
Вишень — є одне вільне місце».
Я мерщій зібралася, відпросилася у мами, сіла в автобус і поїхала
на космодром.
=======>>
|
На віях святково загусла
рожева липка карамель,
залишена пізнім світанком
в десертному блюдці
зорі...
|
|
Просто стан душі у певний момент часу... Не прошу зрозуміти, лише прочитайте, а асоціації в кожного будуть свої... особисті...
|
Твоє чорне пальто
розцяцьковане
відбитками
тонких пальців,
що їх колись опускали
в півлітрові дзбанки
прозорого меду
й еротично
по тому
клали до рота,
мізинцем торкаючи
кутні зуби.
Чиєсь біле волосся,
чиясь протеїнова згуба
вчепилась приречено
в комір
твого
унісекс пальто-
банально
промовистий контраст:
"Do you trust me?"-
"I don`t trust..."
Білі ребра
смутних батарей
(з них Ніхто не творив
Єву)
гріють спину,
пожадливо слинячи
іржею,
сублімують сухе
тепло.
А я захлинаюсь
плачем,
стурбована істиною
до глибин зіниць:
я знаю
чому пахне медом
грьобане
твоє пальто.
|
У мене є
бірюзові
шкарпетки,
зв'язані
з чиєїсь
бірюзової
шерсті.
Мені шкода
того,
колись
бірюзового,-
тепер він
ходить
безколірний
й голий.....................
|
Зелена трава
фарбується кров'ю:
ти гостриш свій меч
об голівки кульбаб,
мовчки дивлячись в вічі,
питаєшся, хто я.
Ким же можу я бути?-
безсловесний твій раб.
Кров ковтає земля,
наче спрагла до болю,
наче пити їй дощ
сотні літ не давав,
гостриш меч об траву,
здатний стати до бою,
а я поруч стою-
безсловесний твій раб.
Вже плюється земля-
досить випила крові,
вже нагострений меч
проти сонця блищить.
Безсловесний твій раб-
меч навис наді мною-
і від смерті мене
відділяє лиш мить.
|
Усюди всюдисущі таргани: принишкли і радіють, що вже жовтень- скоро опалювальний сезон. Мерзлякувато й мляво кутаються в павутини. Мов аристократи, натягують на вусики срібні пенсне, дрібними ковточками злизують вологу з малокаліберних труб, і гуляють поночі парами по гладеньких поверхнях кухонних стінок. Ти спиш? Ти бачиш про них сни? Ти мрієш бути з ними? Вимірювати брунатним тільцем радіуси шпарин, спотикаючись об крихти житнього хліба, й лаятись по тому тихим комашиним арго? Мрії збуваються: Прокидайся, Франце. Ти уже помер.
|
Мовчання істерично плаче, ефектно шморгає у такт, ти по-англійськи йдеш. Це, звісно, значить - в театрі нашім черговий антракт. Ну що ж, іди - опуститься завіса, замовкне врешті стомлений суфлер, не вийде грати роль розніжена актриса, не вибухне від оплесків партер. Авжеж, іди. Зусиллям скину маску, і міміка, колись закована у гіпс, розмокне, й глиною заплаче, розчулений до сліз, протагоніст.
|
Різко коліном у асфальт розпечений, тримаючи пальцями пульс у скронях, нанизуючи на вії червоні кола- очі, стомились сонцем. Густота стає небезпечною- 1000 промілле, абсолютна тиша вивертає легені, Тепер, врешті-решт, навчусь дихати. То знову було дежавю.
|
 Жанні 10 років. Вірші та казки надсилались до міського рівня республіканського конкурсу "Розкрилля душі" (2006р). Жаннина казка "Вишнева планета" зайняла 3 місце міського рівня цього конкурсу.
На фото: Жанна з вчителем української мови Комашко Оксаною Семенівною.
========>
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
