|
|
В розділі матеріялів: 22 Показано матеріялів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
|
В саме лоно села Колочави Повернусь, коли все це мине. З філіжанкою чорної кави На порозі ти стрінеш мене.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Михайло Хланта
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Хланта
|
Дата: 23.04.2014
|
|
|
Від сьогодні і до ніколи, Від учора й до післязавтра. Ми ходили колись до школи, Зараз вже догорає ватра.
|
|
Мовчиш? Мовчи, не треба щось казати, Я теж, мабуть, з тобою помовчу. Собака теж замовк позаду хати, В стосунках, мабуть, час задуть свічу.
|
|
В поезії так само, як в коханні, Не так все легко, хоч не так вже й важко. Хоч серце калатає наче клітку барабашка, Та разом з тим чомусь вагання.
|
|
Білий колір сорочки моєї в червоній помаді Від вчорашніх укусів на шиї ховає сліди. І розбитий жіночий годинник в готельній шухляді Напророчити, мабуть, з тобою нам хоче біди.
| сторінка: Жінка - ...
| АВТОР ТВОРУ:
Михайло Хланта
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Хланта
|
Дата: 21.10.2013
|
|
|
Пишу я, поки можу ще писати, Не знаю бо чи завтра напишу. Тож поки вмію так життя кохати, Поезію в душі не залишу.
|
|
Забарились ми , доле, з тобою у просторі часу, Зачаїлись у сутінках власних забутих ідей.
|
|
Пролетіли роки, залишивши позаду минуле, Залишивши у спогадах тільки сумління сумні. Як Христос про Карпати, вони про минуле забули, Промінявши надію святині у завтрашні дні.
|
|
Загубленні Аллахом діти, Хотіли б керувати світом.
|
|
На порозі зими зустрічає, Наче юна коханка весна. І очима мене проводжає В ті роки, де мене вже нема.
|
|
Сьогодні, брате, Стрітення Господнє, Зима відходить, зустрічаючи весну, А ти стоїш і згадуєш війну. Із болем в серці на краю безодні.
|
|
Не ховай свої зелені очі, Із відтінком річкового дна, В сутінках загубленої ночі У кришталі келиху вина.
|
|
Ти не така, якою була вчора, В очах безодня, а в душі туман.
|
|
Світанки сіли на потріскані долоні зболених рук, ховаючи в скронях свого сивого волосся безнадію і нудьгу знедоленого життя.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Михайло Хланта
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Хланта
|
Дата: 05.01.2012
|
|
|
Вони рідко ішли під крилом супостата, Люди в білих, як сніг, від крохмалю халатах, В спеку, зливу та сніг, у далеку дорогу.
|
|
|