Залишаючи хату на тата, На вокзалі у Хусті дівчата, Розпивають з горлянки дешеве молдавське вино. А самі ж бо неначе маркізи, Посідали на власні валізи, І чекають автобус, що їде на Прагу й Брно. Що чекає їх там за кордоном? По чиїм будуть жити законам? Зараз їх не турбує чомусь це ніяк. Їм добратися б до Простийова, Де їх жде посередник зі Львова, Як торік, за приїзд їм поставить Арм’янський коньяк. Швейні фабрики, хлібопекарні, Ліберцівські дешеві кав´ярні. За шістнадцять робочих годин нарахують у кронах. І щоночі в своїх обітовнях, Сльози смутку прорвуться назовні І ви вірите в те, що повернетесь всі в кришталевих коронах. Хоч і юні, та вже заміжні, Хоч і грішні, та досі ніжні, Мабуть, плаче сумує у Рахові десь немовля. Не зважають вони на дітки, В них лишень одні заробітки, Хоч і тужить за дочками бідна Карпатська земля. «Як обличчям вас ткнуть у підлогу, Ви тихенько помолитесь Богу, І згадаєте в Хусті дешеве молдавське вино. Вам не бачити Карлові Вари, Ви для Чехії наче примари, Що за ними завжди підбираєте їхнє лайно!
Щирий і відвертий вірш. Але не можу погодитися з тим, що заробітчани їдуть за кордон, щоб радіти життю і не думати про рідних, яких залишають тут, в Україні. Не від хорошого життя їдуть, бідолахи. Знаю людей, в котрих серце розривається від туги за рідним краєм, але ж мусять собі і своїм дітям якусь раду дати. Не топити ж дітей у річці, як цуценят. (Див. В. Стефаник).
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
