Я смакую твої вуста, Білим медом налиті губи. Ти здається така проста, Та доводиш мене до згуби.
Зацілую ,твої білі груди, Наче вишні ковтатиму їх. Як розбійник із поглядом Юди, Що на себе чужий бере гріх.
На точеній шиї грають буси, Овал сідниць, як рама у ікони. Ти народжена сьогодні для спокуси, Аж гаряче й мокре твоє лоно
Я відчуваю у своїй долоні, Нектар стіка крізь пальці наче шаль. Ти тулиш лоно до моєї сконі, Так холодно, так боляче,так жаль.
Так холодно, так боляче,так жаль. І нам обом із цим прийдеться жити, Дав Бог пізнати нам бажання Афродіти, Не треба ні жаліти,ні тужити, Хоча у нас з тобою різні діти, Ти не моя . А я не твій…Печаль!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
, зміст хороший ...