|
|
В розділі матеріялів: 1021
Показано матеріялів: 241-260 |
Сторінки: « 1 2 ... 11 12 13 14 15 ... 51 52 » |
|
Ні панове, наших сіл не сполячите.
Хоч би ви не знаю чим замазували.
Над селами літає історії вітер.
«Акція Вісла» записана весь час кривавить.
|
|
Осінь субота вечір час
Літургія за завтра й вчора
Тиха молитва кличе нас
|
|
В життєву дорогу
Завжди тільки з Богом.
Він знає, де кого вести.
Приблизить нам небо
І дасть те, що треба,
Якщо з Ним будемо іти..
|
|
Якщо їхати від Сянока, то село Улюч розташоване між Сяном з лівого боку, та горами Сторожиска, Дівина і Дубник - з правого. 11 і 12 червня, тобто у суботу і неділю опісля свята Вознесіння Христового, черговий раз було відзначено сумну подію, а саме – 70 років, коли польське військо разом з бандами з околишніх сіл у 1946 році спалило Улюч – велике українське село, село моїх предків а також і МОЄ РІДНЕ СЕЛО, хоч я народився, коли в селі не було вже хат, а вітер розкидав по усій околиці попіл чудового українського села. На той день, як щороку, вже у 27 раз з’їхалися УЛЮЧАНИ , їх нащадки, а також сусіди з околишніх сіл і містечок, щоб відзначити цю сумну подію.
І як кожного року, всі ми зійшлися на дорозі, від якої веде нині стежина, заросла з обох сторін бур’янами і хащами, з поміж яких дивились на нас спрямовані до сонця і світла сади, саджені нашими батьками або й дідами в мирні часи. Так, то тут колись було теж село, гарне село Грушівка.
|
|
Від А до Ї...
За ВОЛЮ й ВІРУ
А там на сході України
Агресор далі бій веде.
Боже, прожени поганина,
Бо той кров нашу душком п’є.
|
|
Сьогодні співають - Слава Україні!
Як колись ОСАННА Ісусу Христу.
Моїй Україні необхідно нині
Стояти в молитві за правду святу.
|
|
Років вже назбиралОся.
Час пройшов через долоні.
З голови зірвав волосся,
Мов ті яблука з яблуні.
|
|
Лечу думками в розуміння.
Слідкую бувшого стежки,
Біля яких моє коріння -
Церкви, каплички і хрести.
|
|
Ідучи стежками Гоголя
Гоголя українських сфер
Де свої свого Бога молять
Так як колись так і тепер
|
|
Словом присів на життя краю.
Зором минулого все бачить.
Не зупиняється, співає
Вірно про рідне і боляче.
|
|
Україно, ТОБІ ТРЕБА
ПРАВДИ просити у неба!
НЕ В ПОЛЯКІВ, А ТИМ БІЛЬШЕ В МОСКАЛІВ.
У тебе є ТВОЄ право!
Не з Москви і не з Варшави
Славити ГЕРОЇВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ.
|
|
У дідовому садочку
Сіла пташка на лавочку,
Щоб хвилину відпочити тут у тіні.
Напитись води в ставочку,
Вмити піряну сорочку
Й полетіти до гніздечка, що в ліщині...
|
|
Сів сном серед своїх синів.
Став сонечком співати.
Сказав: - Ставайте! Сокіл сів.
Скинув сумне, смердяче.
|
|
Перелякані надії
Завмирають
Але той хто їх посіяв
Весь час триває
І хоч чужі вітри віють
В нашім краю
Ті що рідне розуміють
Ідуть далі
|
|
Білої кави не нап’юся.
Молока чорного теж ні.
Не тому, що може боюся,
Лиш таке не смачне мені...
|
|
Знова в брехню зодягають
Злочин на Волині.
На це дозволу немає
В Вільній Україні.
|
|
Нам молитись, лиш тими словами,
Яких вчили і батько, і мама...
А плакати, ворогів сльозами,
Які несуть у наш край рідний драму...
|
|
Нам молитись, лиш тими словами,
Яких вчили і батько, і мама...
А плакати, ворогів сльозами,
Які несуть у наш край рідний драму...
|
|
В село зайшли вороги кляті
В рік сорок шостий на весні
В селі танцювали вогні
Випалювали нашу святість
|
|
Як добре коли ти
Стаєш на колінах
Щоб Бога молити
За мир в Україні
За єдність держави
За церкву єдину
Яка весь час кривавить
Улюблений сину
|
|
|
