Нам молитись, лиш тими словами, Яких вчили і батько, і мама... А плакати, ворогів сльозами, Які несуть у наш край рідний драму...
Нам любити і сестру і брата. Нам любити Ангола і ката. Лиш чи можна ворогам прощати Геноцид, який несуть у хату?
Ми не хочемо чужого неба І чужої землі нам не треба. Будьмо рідної землі синами І кохаймось, «лиш, не з москалями». З вільним світом єднаймося друзі. Він поможе, коли ми в недузі. 08.07.2016р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас