Будучи дитиною, я дуже любив слухати пісень, яки співали мої тато. Тато дуже любили співати, а і знали багато різних пісень. Мені найбільш подобались патріотичні, чи взагалі партизанські пісні. Не знаю, чи цю пісню співали тільки в Улючі, чи це народна пісня. А може вона має своїх авторів?  Но, я ніде більше і від нікого більше її не чув. Подаю стільки стрічок, скільки  я запам’ятав. І так як запам’ятав. Кожну стрічку тато співали двічі. Першій раз співали її дуже вільно. Повторювали скоро. Вони її не співали  повним голосом.  А ось вона:

         Йшли стрілці до бою

         Всі за вітчизну      

         Не один покинув

         Свою дівчину.

         Йшли стрілці до бою

         За бором  гора

         Всі враз закричали

Ура на врага!

=====>>

Бог бачить сварні поміж нами

Поміж народом і церквами

За це колись судити буде

Й своєю мірою осудить

А як осудить лиш Він знає

====>>>

***

Черговий раз Тобі кланяюсь

Низенько й щиро до землі

І як завжди Тобі бажаю

Ласк Божих на майбутні дні

Прийми вітання рідний краю

Від друзів Твоїх і синів

Які Тебе не забувають

Хоча живуть у чужині

Наша майбутність тільки з Богом

Тому запрошую усіх

З Ним не страшні будуть дороги

Як з Ним підемо щезне гріх

Вулиця ждала гніву слів.

Ніхто не вірив, що прийде.

Анголи вже почали спів

Шестоголосним - ВОСКРЕСЕ!

Історія пригадує гнів.

Його у церкву хтось веде

Співаючи весь час приспів

Ласкаво й щиро – ВОСКПЕСЕ!

А ось діждались ми тих днів.

В народі видко серце б’є.

Нема вже нині сумнівів.

І діти знають – ВОСКРЕСЕ!

Йде голос сестер і братів.

======>>>

Таке запитання весь час

Думками марширує.

Яка майбутність жде на нас?

Куди вона прямує?

Промивши очі, бачу шлях

Синів, дочок і внуків,

Що то відкинули вже жах

Наших земель байстрюків....

====>>

Плинути правди океаном

І бачити красу життя

У кожний вечір в кожне рано

Й чути що шепоче душа

Приймати мрії на сніданок

Чи вони здійсняться чи ні

Відкинути усе погане

А перш за все діла грішні

І стерегти від забуття

Всі думки чисті всі пісні

А з хати вимести сміття

Хай буде чиста у весні

І зберігати своє я

У свого серця глибині

11.03.2008р.

Ось Пам’ять і Забуття

Десь в полі зустрілись

І про своє горде я

Мовчки говорили

З віддалі мовчання їх

Сестра Брехня вчула

Зупинившись біля них

Засміялась в кулак

Ворожнеча вчула сміх

До сестриць прямує

Летячи вітає Гріх

Вже й йому шапкує

Ідуть разом до сестер

Щоб їх приєднати

Задумали що тепер

Разом їм плювати

На народ що захотів

Без комуни жити

За яку вже відтерпів

Відкрито і скрито

Хочуть щоб в батьківщині

Свої були школи

А в них місця для Брехні

Не було ніколи.

Коли родилась надія, більшість спала.

Одиниці Прометеями були.

Шана їм за те, що не боялись

Цю надію, мов вогонь в хату нести.

Повір синку, що вони нині герої,

Бо з надією ішли проти брехні.

Ця надія тоді була їм, як зброя.

Йшли, бо були Бога й правди голодні.

Гімном їхнім було рідне наше слово.

Вишивки були як стяги, хоругви.

Спів, мов вітер по кутах кидав полову.

Ах, які тоді в них були голоси...

Вони йшли не думаючи про медалі.

Кулі ворогів кололи їхню грудь.

Хоч поранені, вогонь той несли далі .

І ти знай про це наш синку. Й не забудь!

***

Слава Богу! Ми щасливі.

В світ ідемо вже вільні.

Впевнені, що справедливість

Подарує правд вогні.

Ідемо. Не спішимося...

А інші кругом спішать.

Іншім волю й діти носять.

А в нас, наші діти сплять.

Не здорово в нас ще нині.

Вітри воронів несуть

На простір наш жовто-синій.

А ті чинять каламуть.

========>>

Щастя

Яке то щастя

Бути в себе

Де блакить неба

Є куполом

Де тішить пасія

Є колеги

Що коли треба

Стиснуть кулак

Мала дитина

Мамці рідній

Дарує гідність

Без омани

Не на колінах

Бо не бідна

Не знає злидня

Тільки шану

Думками
В Улючі присів
В осінній ранок
І все бачу
Селом іду
Здається чую
Як кругом мене
Небо плаче
Дощем осіннім
І імлою
В думках іду
В думках стаю
Щоб відпочити
Відпочину
На Дівину
Я зір свій кину
В думках
Осіннє
Раннє

======== >