Коли б Тарас писав як ви

Москву і царя славив

Не знав би горя ні біди

У московській державі.

Ось, хтось гривню взяв у руку

І почав її душити.

А вона дитячим звуком:

- Я своя. Я хочу жити!

Що  скаже  той, кого нема?

Запитання летить в життя,

Хоч  вже говорить сивина,

А тут  ще запалу вогні,

Хай звучить між нами...

Години лишаю.

Не стежу за ними,

Не плачу. Співаю.

Вони пішли з димом.

Ти заговорив сльозами мами

Тебе почули й зрозуміли

Знають що ти мовчав роками

Своє сказати не мав сили

Життя триває. Час говорить

Величчю Того, Котрий творить.

Глянь, як  осені краса чарує.

Її  нам Геній щедро  дарує.

Вітри правди наш край оминають

Тепло волі не гріє дітей

Брат з за межі профітами грає

Не тим шляхом  веде нас Мойсей ...

Якщо ми будемо німі

Промовлять голоси брехні

І наша правда буде тихо пропадати...

Мої слова весь час малі

І важко їм літати

Важко  відбитись від землі

дорогою щастя іде

невидиме тихе

до кого воно зайде

з сувенірів міхом ...

пишуть нам

що десь там

хтось є сам

серед драм

і мовчки співає

Коли ми сядемо разом

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Чому  так тяжко поєднатись

Так тяжко під одним хрестом

Одні молитви Богу слати

Щоб Він нас всіх дарив добром

Не тихнуть  молитви

На братній ниві...

Хотів би від серця сказати

Думку, про НАШЕ Я сьогодні.

Чую душі мовчазний спів

Чую як життя грає

Правдою Божих колосків

Які людей спасають

На братній землі

Плачуть люди

Плачуть живі

Мертві

Плакати не будуть

Боже...