|
|
В розділі матеріялів: 2553
Показано матеріялів: 2321-2340 |
Сторінки: « 1 2 ... 115 116 117 118 119 ... 127 128 » |
|
Зустрілися в одному серці дві Любові – Колишня і Нинішня.
- Ти божилося, що мене ніколи не забудеш, - мовила Колишня. - Любиш?
- Люблю, - схлипнуло серце.
- А як же я, - змахнувши довгими віями, підійшла Нинішня. – Кохаєш?
- Кохаю, - аж захлинулось Серце.
Любов Колишня глибоко засиніла очима і ступила з Серця. По її слідах зростали яскраві голубі Незабудки.
Любов Нинішня повногубо всміхнулася, розправила світлі кучерики. А
потім зручно вмостилася, згорнулася калачиком і спокійно заснула.
Серце боялось і стукати, аби її не потурбувати...
|
|
лист до дуже дорогої мені людини, тож не сприймайте все занадто серйозно...
|
В лісі
Забралась я в нетрі дуплясті -
Шукала сунички пізні,
Розсипав там сокір сріблястий
Над кимось останню ніжність.
Хвощ брів по стежині старечо,
Тримаючись грунту цупко,
І юно так, недоречно
Цвіла незабудка.
|
МАРІЯ
Цикл.
Моя душа живе тепер в пустелі,
У хижі, випаленій дочорна.
смугасті рядна стертих буднів стелить,
Не в силах слово пісні простогнать.
По головешках, спопелілім вуглі
Ступає у ніколи і ніде...
За нею мовчки, в підвечірку смуглім
Тінь спогаду останнього бреде,
|
Ось тут і я колись написала щось про ставлення до письма
--------------------------------------------------------------
Музі
Заціпеніла музо, в інеї душа.
Як ти - і я,
у платтячку на кризі...
Промерзлий час ніяк не поспіша
Дихнути у лице ласкавим бризом.
Мов хтось урочить: руш цю душу, край!
Вже серце чорним згустком запеклося,
Тільки вуста собі сміються й край
Знайомим про
"булося і жилося"...
Відтань же, музо, прошу,
відійди,
Ніщо не владне,
а без тебе -
гину!
Позви в осінні краплені сади,
Мене без тебе, -
чуєш? -
півлюдини...
|
|
Пародії, значить пародії!!!Дружній відгук на вірш Софії Кримовської "Залиши мене. Тут, у слові..."
|
Солодке моє кохання,
Настояне у роках,
Постукало в серце
зрання,
Горнятко ожини – в руках,
Достиглої в душнім серпні,
Палючої, як вогонь,
І я той дарунок
щедрий
Взяла із його долонь.
І все. Ні доріг, ні стежини.
Облиште, думок рої.
Гарячі до сліз
ожини
І теплі вуста твої.
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
Смак щастя калиновий,
гірко-солодкий.
Ягідко моя...
|
|
Мені холодно тут одній...
|
В1нець 1з хмелю Антоній і Клеопатра
були праві;
вони показали
як має бути. Я люблю тебе
або я взагалі
не живу... * Уільям Карлос Уільямс (Переклад з анґлійської - Тамари Ганенко)
|
|
Приголуб мене, коханий, приголуб,
Як твій голос довгожданий мені люб,
Як же наскрізь пропікають ті уста!
І горить навколо осінь золота.
|
|
Це твоя територія впливу,
Я чекаю тебе завжди...
|
Давид - скульптура Мікеланджело, незмінний ідеал чоловічої краси. Забути просить. Поманити кличе...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
