Верхи гнилі сидять і нудять,

В кут забились міченим гуртком.

Будуть плакать, ох плакать будуть,

Коли юрби підуть з молотком.

Дрімайте люди в затишку мені,

Чвари, зойки й крики не здіймайте,

Ніч - Матінка владує на землі,

Снам і мріям жити не мішайте.

Арабікою  пахне  теплий  вечір,
Сповзає  день  сльозою  по  вікні,
В  саду  затихли  співи  голосні
І  органзою  оповило  плечі

Чорничне  небо  яблунькам  сумним,
Що  облетіли  білим  снігоцвітом.
На  видноколі  достигає  літо
В  хмелю  п'янкої  мрійниці-весни.

Вже  заіскряться  в  сонячнім  вині
Медові  соти,  мов  янтарні  смоли,
Заколоситься,  зашепоче  поле
І  зажевріють  маки  вогняні.

Намисто  ягід,  солодко-терпких,
Розсипле  літо  у  пахучих  травах...
І  винограду  арка  кучерява
В  промінні  сонця  грітиме  листки.

Жита  всміхнуться  ніжно-волошково
І  попливуть  погожі  теплі  дні-
Отак  про  літо  мріється  мені!..
І  з  неба  зорі  дихають  медово.