|
|
В розділі матеріялів: 31
Показано матеріялів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
Сипле, сипле, сипле...
Здається - краю білому нема.
|
|
Це кохання між двох -
диво_танго сполоханих тіней.
Ніби бризки вогню
у розплавленім воску свічок...
|
|
О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 24.01.2013
|
|
Слова порожні сієм у світ. А кара спіє, спіє мов хліб...
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 23.01.2013
|
|
|
У цих снігах закутана печаль...
Вона до мене стиха промовляє
|
|
Сніг рипів під ногами, як старі незмащені завіси на ветхій брамі, аж попискував. То морозисько тиснув немилосердно, відсвічуючи мерехтливими блискітками під блідим місячним сяєвом та жалив носи і щоки, впиваючись у шкіру мільйонами дрібусіньких шпильочок. Ох і файне ж Різдво видалося! Колядники ввихалися від хати до хати, радісно благовістуючи усім від малого до великого – Христос народився!
|
Усіх мешканців АНУМО щиро вітаю з настанням Нового року!
Щиро бажаю усім щастя, здоров"я,радості, любові та натхнення!
|
Знов легкоступом близиться Різдво. Поза плече сплива чергова віха...
|
|
- Та й який він, Анно?..
- Та який… Старий, біліський , як молоко, в зморшках, лиш очи засвітилися, як колись замолоду, коли про тебе заговорив…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 10.12.2012
|
|
|
Весілля себе буйно почуває,
Всі весело співають лиш не я,
А сльози мені очі заливають,
Що ти його дружина – не моя…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 10.12.2012
|
|
- Скілько отако сама, ні в дівках, ні в молодицях ходити будеш? Андрій не вертає, Петра відігнала, а дитина сиротою росте. Скоро питати зачне де тато, та же п’ять рочків уже йому! Як за себе не думаєш, то, бодай, про дитину подумай!
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станілавська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 09.12.2012
|
|
- Хто тут?
- Я, Софіє. – Обізвалася темінь Петровим голосом.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 08.12.2012
|
|
|
День попри день, стала Софія веселіти потрошку.
Аж одного вечора, як вертала від Марусі, стрів її на дорозі Петро.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 07.12.2012
|
|
|
- Слава Йсусу Христу! – Привіталася з порога.
- Слава навіки Богу святому, Софієчко! – обізвалася сестричка Ганнуся і кинулася до сповитка, що ховав у собі її племінничка. – Як я скучила за тобою!
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 06.12.2012
|
|
|
Поперед батькові очі з'явилися обоє…
- Вуйку Іване, маю до вас справу невідкладну… Хочу просити руки вашої Софії.
- А то чого се така невідкладна справа, хлопче? - Буркнув недоволено Софіїн вітець. – Ще-с відай у войску не служив, а вже женив би-с ся?
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 05.12.2012
|
|
|
Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, зволожує старечу пам'ять солоною поволокою, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута... Ні, не так. То вона не пам'ятає дня нинішнього, а давнє, ніби вчора було…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Аель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 03.12.2012
|
|
Складаю день до дня у торбу часу
(вона дірява, ніби решето),
а дні щезають, губляться одразу
десь там, де їх не знайде вже ніхто.. |
|
 А ти не плач, і не гадай про щастя,
спини думки, як в домі всі поснуть,
заломлені у відчаї зап'ястя
не вичистять із мозку каламуть...
|
|
|
