Коментувати також можна з та

Вт, 26/01/21, 08:41
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [979]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [131]
Аудіовірші [49]
Українцям [2505]
Вірш-пісня [525]
Вірші про Україну [1408]
Вірші про рідний край [771]
Вірші про мову [167]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [88]
Загадки [15]
Верлібр [141]
Елегія [50]
Історичні вірші [280]
Вірш-усмішка [973]
Вірші про сім'ю [389]
Вірші про рідню [141]
Вірші про жінок [650]
Вірші про чоловіків [101]
Вірші про військових, армію [187]
Вірші про Перемогу, війну [308]
Вірші про кохання [3242]
Вірші про друзів [707]
Вірш-казка [129]
Казка (проза) [26]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [316]
Вірші про дитинство [319]
Вірші про навчання [57]
Вірші про професію [79]
Вірші про eмiгрантів [144]
Вірші в перекладі [630]
Вірші про свята [194]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1175]
Вірш-тост, вірш-привітання [94]
Для мене поезія - це [185]
Поети [265]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [271]
Щастя - ... [564]
Жінка - ... [250]
Життя... [4057]
Філософам [1249]
Громадянину [825]
Метафізика [143]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 348

І як без статистики?
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

СОФІЯ (ч.І)
Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, зволожує старечу пам'ять солоною поволокою, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута... Ні, не так. То вона не пам'ятає дня нинішнього, а давнє, ніби вчора було…

Мамку свою не пам'ятала. Маленькою була, як її не стало. Тато оженився удруге, привів мачуху - гарна була, та нелюба. Дивилася недобрим поглядом та шмагала словом лютим за кожен хибний крок. А їх було, як насіяно. Ніби зла доля, що забрала мамку на небо, навмисне підштовхувала на невірні вчинки, слова, ба, навіть думки… 
Скільки себе пам'ятала, на господарці роботи завжди було - непочатий край. Батько з досвітків у млині, мати у полі. А вдома кури, гуси, качки, кролі, худоба, свині… Усе те треба було обійти, нагодувати, у печі розпалити, молодших сестер і брата пильнувати, та ще й уроки до школи поробити… Сідала за них, як споночіє. Засинала над книжками, так і не поробивши, як слід. З тим і до школи йшла. Добре ще пам'ять хорошу мала - що схопила на уроці, те в голові й лишалося.
Рочок поза рочок, весна поза весну, та й розцвіла Софія, як вишенька - статна та вродлива. А що була гарна та роботяща, почали задивлятися на неї не те що молоді хлопці, а й жонаті газди та удівці…
Поклав око на Софію один старий парубок. Хотів сватати, та тільки не схотіла вона за нього іти, хоч батько сварив її, та за намовляннями нерідної матері, намагався силувати дівчину, аби вчинила їхню волю - не помогло. Затялася. Батько хоч і сердився на той непослух, та не став наполягати на нерівному шлюбі, пожалів. Адже доньці заледве шістнадцять минуло…
А хлопців файних , що увивалися коло Софії було, хоч греблю гати. Так і роїлися коло дівчини, як мухи коло меду. А вона лиш усміхалася на те, бо серце її мовчало до них. Лише до одного промовляло теплими почуттями несмілими. 
Петро був з сім'ї небагатої, але роботящої. Не вирізнявся особливою вродою, лиш серцем добрим і щирим. Середнього зросту та міцної статури, умів гарно грати на сопілці, а ще був охочий і легкий до танцю, як і сама Софія. Отак в танці й зародилося перше почуття - потяглися одне до одного, закохалися. Стрічалися собі любо, тулилися, як ластів'ята, тішилися собі, мріючи про щасливе майбутнє. 
Аж з'явився у Петра суперник - високий, міцний, як дуб, з гарною поставою, чорнявий красень Андрій. Веселий, жвавий з дзвінким голосом та дотепними жартами. А як заспіває, то не було йому рівних поміж парубками. Став він до Софії клинці підбивати, та суперника свого тихого і несмілого утискати всіляко, на сміх пускаючи перед дівчиною, та так вдало, та жартуючи, ніби й не навмисне. Підморгував до Софії чорними циганськими очима, а вона шарілася не знати чого і усміхалася, опускаючи очі долу… В танець брав, напівжартома просячи у Петра дозволу. А той, чогось ніяковіючи, не міг перечити. Лише дивився на дівчину сумним задумливим поглядом. 
Незчулася Софія, як стало її серце поволі обзиватися до цього насмішника... Петро вступився суперникові з дороги, чи то по доброму, чи, може, де відбулася між ними «чоловіча розмова», тільки зник він з перед Софіїних очей, як дим розтанув… А вона й не жалкувала. В кліп ока заволодів Андрій її розумом, чуттями і серцем. Та ще тілом, бо сталося невдовзі те, чого бояться усі незаміжні дівчата – важкою стала…


́́


Додав: Адель (03/12/12) | Автор: © Аель Станіславська
 
Розміщено на сторінці: Проза, Федорів Олександра
 
Переглянули твір - 1578 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
avatar
1 malovana • 05:38, 04/12/12 [Лінк на твір]
Така у тебе, Адель, питомо українська проза: синтаксис, лексика реальної людини, гарно 55555
avatar
Дякую, Тетяно! Приємно, що подобається. :)
avatar
2 Koshkina • 10:32, 04/12/12 [Лінк на твір]
Цікаво було прочитати. Дуже сподобалось. Але цю історію вже чула... 55555
avatar
Дивно, бо це лише зачин історії...
Хіба що Ви читали її на інших літературних сайтах, де вона вже є в повному обсязі.
avatar
7 Koshkina • 11:46, 04/12/12 [Лінк на твір]
Я думаю, що багато є історій схожих на ту, яку Ви , п. Адель, написали. Вона буде багатьом цікава. Кажуть треба вибирати серцем, а може розумом..Ну хоча б трішки. Я переконана, що Ваша проза буде цікава, особливо молоді , повчальна. yes
avatar
5 Oksanka • 11:12, 04/12/12 [Лінк на твір]
п.Адель чекаю з нетерпінням продовження . Гадаю цю історії чули всі , бо це гірка доля багатьох дівчат.
Та Ви її розповідаєте" милозвучною "нашою" мовою. Легко сприймається hands hands hands
avatar
Дякую, Оксано!
Кожна історія, якою б схожою вона не видавалась на іншу, несе у собі щось своє, індивідуальне. Сподіваюсь, що ця саме така - знайома-незнайомка. ;)
avatar
8 Davudenko • 11:57, 04/12/12 [Лінк на твір]
НАПИСАНО ЧУТТЯМ І СЕРЦЕМ 55555 hands hands hands
avatar
Щиро дякую, заходьте читати продовження. :)
avatar
Ця непроста жіноча доля щиро зворушує читача...Дуже чуттєво і правдиво змальований характер героїні. up Торкає душу. s-8 55555 roze
avatar
Дякую, Наталочко! Ти вже знаєш цю історію, то ж Тобі легше судити про характер героїні.:)
Іншим же читачам, цей короткий уривок наразі ні про що не каже. ;)
avatar
Не знаю,п.Аделю, що буде далі, але початок Ви ніби виписали з мого, давно минулого, дівоцтва. Було таке у моєму житті, навіть хлопця Петром звали, та не судилося...але я не жалкую, бо маю прекрасного чоловіка. 55555
avatar
Буде ще сім частин, пані Катерино, з кожної будете потрошку звірятися, чи схожа доля моєї ЛГ з Вашою...
Дякую, що читаєте! :)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


           Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Дівчинко тихого плеса
00:02:23

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz