В розділі матеріялів: 205 Показано матеріялів: 1-20
Сторінки: 1 2 3 ... 10 11 »
Ось вже блукає осінь містом.
У парках вітер шарудить.
Із листя жовтого намисто
На сонці за вікном блищить.
Жовте листя, білі хмари…
Стерня на городі.
Промайнули літні мари –
Отож мріти годі.
Блукає осінь десь близенько –
Жовтіє листя де-не-де.
Хмаринка пропливла низенько,
От-от неначе упаде…
Живіт росте, а корінь сохне…
Можливо, дехто каже вслід:
"Коли нарешті уже здохне
Оцей старий нікчемний дід…"
Йде мокрий сніг. І тане. І калюжі
Ростуть попід кущами мов живі.
Зими початок видався не дуже -
Ховай долоні в теплім рукаві...
Вже серпень до кінця збігає.
Всіма бажана прохолода
Десь недалеко вже чигає.
На нас осіння непогода...
Початок літа. Червень. Спека.
Парує. Мабуть до грози.
В гнізді на дереві лелека.
А там пасуться дві кози...
І знову пахне медом алича.
Квітує біля тину абрикоса.
А у садочку вишня мов дівча –
Радіє сонцю гілка білокоса.
Похилились верби біля річки,
Галузки зануривши у воду.
Пістрявіють на леваді чічки.
Череду жене скотар до броду.
Ловлять гілки кущів павутинки.
Осінь фарби на листя кладе,
Килимами вкриває стежинки,
По яким поряд з нами іде.
Шаріють кетяги калини.
Листов'я на деревах жовкне.
А на ожині біля тину
Гілля чорніє, інде сохне.
Зима на осінь схожа сльотяну –
Туман густий, болото, мокротеча.
Я наче хмари на собі тягну…
Скажи-но, січень, де ота хуртеча?
А листопад минув… давненько…
Вже листя спалене в садочку...
Навкіл лягає сніг рівненько…
Вода темніє у струмочку…
А ось і осінь. Ну, нарешті…
Сльота блукає коло хати.
Я одягну осінні мешти
Й піду попід дощем блукати.
Чорний дим у чорні хмари…
Круки чорні крякають.
Люди йдуть, немов примари,
По болоту чмакають.
Планує незабаром повернутися.
Готується у путь заздалегідь.
А щоби їй ніде не зашпортнутися,
Пригадує розміщення угідь.
Ти пам'ятаєш той старенький тин
І відшліфований ногами перелаз…
Під стріхами шевченківських хатин
Ми починали ранок свій щораз...
Від обрію до небокраю
Ані хмаринки. Я у тінь.
Від спеки тут ся заховаю.
Приспить садочка шамотінь
"Край села стоїть оселя, за оселею левада"
(Юрій Яновський, V, 1959, 20).
"Край села стоїть оселя,
За оселею левада …"
Так… Украйна не пустеля…
Стрекотить в кущах цикада…
Кружить чорногуз над лугом –
В кожного свої потреби.
Біла хмара ходить кругом,
Розростається у небі.
Через село іду до річки гайно.
Вечірня сутінь кинула росу
На трави лугові. І як же файно
Освітлює з небес всю цю красу...