"Край села стоїть оселя, за оселею левада"
(Юрій Яновський, V, 1959, 20).
"Край села стоїть оселя,
За оселею левада …"
Так… Украйна не пустеля…
Стрекотить в кущах цикада…
Кружить чорногуз над лугом –
В кожного свої потреби.
Біла хмара ходить кругом,
Розростається у небі.
"Буде дощ, чи ні?" – гадаю,
Сидячи попід вербою.
"Ой, у гаю при Дунаю…" –
Заспівали за рікою.
У траву на теплу землю
Ліг собі. Заплющив очі.
Хлюпає вода о греблю.
Десь лунає сміх дівочий.
Форкають на лузі коні.
Корови жують травичку…
Як спекотно на осонні –
Нумо з берега у річку.
На той берег і назад
Разів зо три, або й більше.
Нема в спеку кращих знад –
Хіба море було б ліпше.
Та далеко синє море…
А тут шовкова травиця,
Й небо чисте і прозоре,
Й рідна річка Роставиця[1].
Тут левади і садочки.
Вздовж шляхів стоять раїни[2].
Тут ростуть сини і дочки,
Тут майбутнє України.
[1]Ростави́ця — річка в Україна, ліва притока Росі (басейн Дніпра).
[2]РАЇНА, и, жін., діал. Пірамідальна тополя. В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 82); Я показав тобі ту Україну, Де під раїною мріє криниця (Леонід Первомайський, I, 1958, 333). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 441.
О, так на Роставиці я був і не раз. А ще такий вірш, тепер по-новому дивитимусь на річку. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
