|
|
В розділі матеріялів: 39
Показано матеріялів: 21-39 |
Сторінки: « 1 2 |
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Катерина Рубан
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Katya
|
Дата: 18.09.2009
|
|
|
Приходить осінь тихо й непомітно...
|
|
МИТЬ РОЗЧАРУВАННЯ
Ми не доїли й першу ложку солі,
Та вже мене аж нудить від брехні.
А я так щиро дякувала долі
За те, що усміхнулася мені.
|
Приходять слова з минулого, Щоб убити мене сьогодні...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Катерина Рубан
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Katya
|
Дата: 05.07.2009
|
|
Не окликай, бо голос твій чаїний В мені умер... Пройшло вже стільки літ!!!
|
- Отче! Я до Вас за порадою... - Я слухаю тебе, дитино! - Чоловік мій п*є, б*ється, ображає дітей... Що робити, підкажіть!!! - Це, дочко, твій хрест. Неси його гідно і покірно... (З підслуханого...) МІЙ ХРЕСТ
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Катерина Рубан
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Katya
|
Дата: 01.07.2009
|
|
|
ПРОСТИ, МАРІЄ
(кадри із 33-го)
|
|
Без тебе я... Яке болюче "без"!
|
ТОБІ У ЧАС ПРОЩАННЯ На прощання нічого мені не сказав,
Лиш обняв, відчуваючи втрату.
… І гримить, і шумить, і вирує вокзал.
Слів немає… То де ж їх узяти?
|
|
Я - жінка
Я - жінка! Ви чуєте, люди, я свічка,
Запалена Господом на віки!
Неправда, що я - ребро чоловіче.
|
|
КАВАЛЕР
Якого щастя тобі ще, жінко?
Не палить, а, головне, не п’є.
Авто у нього, немов картинка,
І трикімнатна квартира є.
|
ВОВЧИЦЯ Я, напевно, в минулому вовком була,
Бо, буває, таке проти ночі насниться:
Ось стоїть, повернувшись лицем до села,
Чорнобура, як ніч, кароока вовчиця.
|
Проходять сірі будні-близнюки,
Один від одного не кращі і не гірші
Мовчать слова, таять в собі думки,
Але хоч плач, не просяться у вірші.
Зітре душа з чола гарячий піт.
Хто каже, що так просто римувати?
Буденна проза – це як чорний хліб.
Поезія - чомусь завжди, як свято.
Не відніми, мій Боже, талану -
Зализувать чужі душевні рани.
Без нього я, як чорна ніч мину,
І по мені світанок не настане.
|
Твої слова несправжні, неживі,
Такі чужі, мов не мені призначені.
Слова твої – квітучий пустоцвіт –
На вигляд гарні, та не мають значення.
Ти особливих не шукаєш слів,
А ті береш, що поруч, напохваті.
Слова оці ти іншій говорив
І зможеш ще не раз комусь сказати.
Твої слова, як запізнілий сніг,
Що впав у травні на квітуче гілля, -
Від того снігу захолонув цвіт.
Я теж душі від слів не відігріла.
Твої слова – некошені луги.
Словесні трави ти невтомно косиш.
А я складаю всі слова в стоги,
І, хоч не мають жодної ваги,
У кожне слово свято вірю й досі.
|
Я не часто
виступаю перед своїми читачами. Але коли така нагода випадає, то завжди
хвилююся, боюся розчарувати своїх шанувальників, здатися їм не такою,
якою мене уявляють. Адже я звичайна людина зі своїми недоліками та
вадами. Як усі, живу, кохаю, тримаю господарство, працюю, виховую
доньку, радію кожному дню і… пишу вірші...
* * * Життя – театр, а люди в нім – актори…
В.Шекспір
На вивороті душі є ледве помітні шрами –
Колишніх розчарувань такий собі результат.
Я – головний герой своєї життєвої драми
І краще за мене цю роль немає кому зіграть.
Вистава мого життя прожита без репетицій.
Щось в ньому було «на біс», а дещо було не в лад.
Я згодна, життя - театр, з одною лише різницею.
Нема бутафорії в нім, все справжнє – від болю до втрат.
с.Берестівка
Липоводолинський район
Сумська область
|
|
|
