Осінні роздуми

Приходить осінь тихо й непомітно...

Ще літо не закінчило круїз,

А перші нитки бабиного літа

Вплітаються у кучері беріз.

Раптово якось клени пожовтіли.

Стоять вони, вчорашні парубки,

І першій сивині своїй не вірять,

Вдивляючись у дзеркало ріки.

Вляглись на луках втомлені тумани,

Важкі, мов щойно зібрані вершки.

Мов галасливі кочові цигани

У зграї позбиралися пташки.

В дорогу!

                     В путь!

Брязчать ключі від неба...

Скоріше повертайтеся, птахи!

Горять, як в пеклі, картопляні стебла,

Та не відомо, за які гріхи.

Є у природи і гірка потреба.

А там прийдуть омити світ дощі...

... Можливо й душу вивернути треба,

Бо осінь - це очищення душі.